Йосип Фельдблюм загинув на війні у 19 років. Минуло багато десятиліть, перш ніж його ім’я знайшли серед похованих у братській могилі. Але коли дослідник історії Житомира Борис Фельдблюм попросив сфотографувати пам’ятник, з’ясувалося: імені юнака на ньому немає.
Йосип був найкращим другом батька Бориса. Про цю історію дослідник розповів у Facebook-спільноті «Єврейський Житомир», згадавши юнака в день його йорцайту — щорічних роковин смерті за єврейською традицією.
«Він був однолітком і найкращим другом мого батька», — написав Борис Фельдблюм. За його словами, Йосип загинув у 19 років, а подробиць його загибелі ніхто не знав.
Залишилася стара чорно-біла фотографія. На ній — зовсім молодий чоловік у темному піджаку, білій сорочці й краватці. Саме цей портрет Борис опублікував разом зі своєю розповіддю.
Знайшов ім’я в архіві, але не на пам’ятнику
Близько двадцяти років тому Борис Фельдблюм почав шукати відомості про друга свого батька в електронній базі військових документів «Меморіал».
«Я знайшов його ім’я у списках похованих у братській могилі в селі Верхній Мамон», — згадував він.
Село розташоване у Воронезькій області Росії. У реєстрі братської могили №84 серед 688 імен загиблих є Йосип Фельдблюм. Зазначено, що він народився 1923 року та служив рядовим.
Борис захотів побачити місце поховання. Знайшов електронну адресу місцевої газети й попросив її працівників сфотографувати ту частину пам’ятника, де мало бути ім’я Йосипа.
Приблизно через тиждень надійшла відповідь. Та не з редакції газети.
Борису написав місцевий військовий комісар. Він перепросив і пояснив, що ім’я Йосипа Фельдблюма з невідомої причини пропустили під час оформлення пам’ятника.
«Хто б міг подумати», — так Борис відреагував на цю звістку.
Військовий комісар пообіцяв додати ім’я загиблого та надіслати фотографію. Обіцянку виконав: через кілька тижнів Борис отримав знімок, на якому вже можна було прочитати прізвище Фельдблюма та ініціали І. П.

Борис Фельдблюм зберігає й інші свідчення минулого. Він публікує старі світлини Житомира, допомагаючи впізнавати вулиці та будинки, яких містяни вже не пам’ятають. Наприклад, його фотографія 1967 року допомогла відновити вигляд колишньої вулиці Шелушкова, нині Крошенської.
А історія Йосипа завершилася фотографією, яку Борис показав своєму батькові. Той нарешті побачив ім’я друга, з яким розлучила його війна.
«Батько дивився на неї і плакав…» — написав Борис Фельдблюм.








