Взагалі, єдине, заради чого треба їхати в Шепетівку – це подивитись унікальну архітектуру музею Островского. Ну, ще може вокзал непоганий… Напевно, найкращий зразок радянського монументального клацисизму серед усіх залізничних вокзалів між Києвом та Львовом.
Але музей – це справді така споруда, розташування якої зробило б честь будь-якому Хрещатику. Навіть якщо порівняти Український дім на Європейській площі у Києві та музей Островського у Шепетівці – перемога в усіх вагових категоріях однозначно за музеєм. Спочатку була книга. Книга називалась “Як гартувалась сталь”.
Оскільки її автор – Микола Островський у молоді роки жив в Шепетівці та значну частину сюжету роману присвятив місцевим подіям 1917-1920 років, тому Шепетівка в радянський час була своєрідним культовим місцем для Комсомолу. Особисто я думаю, що ідея будувати такий грандіозний музей в середині 70-х не в останню чергу була пов’язана з початком будівництва Байкало-Амурської магістралі. Комсомольцям-будівельникам треба було нагадати про ентузіазм Павки Корчагіна і все таке… Тоді якраз і книгу знову екранізували. Тим не менш, Островського вже потроху забувають, а у шепетівчан завжди залишиться привід пишатися своїм містом, оскільки в центрі його розташована унакальна будівля, яка не має ніяких аналогів ні в Україні, ні в цілому світі.
Після відкриття був деякий час, років так сім-вісім, коли музей був місцем зупинок туристичних екскурсій “по місцях комсомольської слави”. Втім, відстань від Києва тут не зовсім маленька (280 км.), тому возили сюди в основному школярів та студентів з Рівного, Хмельницького, Житомира та інших сусідніх міст.
Кілька років тому була така тема, що після зйомок китайськими товаришами 20-серійного телесеріалу за мотивами книги Островського сюди будуть їздити багато мільйонів китайських комсомольців. Але знову ж таки, це все залишилося у фантазіях.
Музей побудований за індивідуальним проектом завідуючого кафедрою Київського інженерно-будівельного інституту професора Гусєва М.О. та архітектора Хмельницького інституту «Тіпро-цивільпромбуд» Суслова В.М. Але це лише стосується архітектури. Не менш грандіозним є внутрішнє художньо-монументальне оформлення, над яким працювали 80 художників-дизайнерів з різних міст України.
