Мультяшні козаки стали одними із головних героїв українського інтернету останніми днями. Герої виготовленого в Києві радянського мультфільму змусили нагадати про себе тим, що 40 років тому “напророчили” перемогу українській футбольній команді спершу над Швецією, а тоді на Францією та Британією.
Саме такий порядок матчів збірної України вже у реальній турнірній таблиці Євро-2012. При чому, у шведів козаки виграли із рахунком 2:1, пропустивши перший гол – так само в понеділок Клацнути розгорталися події на НСК “Олімпійський”.
Після тріумфального повернення в інтернеті козаки обіцяють повернутися і на телеекрани – із 12-ма новими серіями про свої пригоди. Реінкарнувавши їх та інших героїв дитинства цілих поколінь, ентузіасти сподіваються почати відродження української анімації – після паузи у понад 20 років.
“Ми тут розмовляємо чорт знає, про що”, – Давидові Черкасову нелегко стримувати емоції. У 1960-80-их роках, працюючи художником Творчого об\’єднання “Київнаукфільм”, він створив мультфільми “Як козаки куліш варили”, “Лікар Айболить”, а за “Пригоди капітана Врунгеля” в 1978 році отримав Диплом Всесоюзного телефестивалю в Єревані.
Один з останніх пунктів його фільмографії – “Острів скарбів”, завершений у 1988 році. З тих пір ні він, ні вся українська мультиплікація численними здобутками похизуватися не може:
“Взагалі немає мультиплікації – хіба не зрозуміло? Ніякої абсолютно, немає абсолютно ніякого фінансування. З дев\’яностого року мультиплікація просто вмерла”, – навідріз констатує митець.
Попри ці слова, творче об\’єднання, у якому він колись працював, діє і донині, хоча й називається тепер Державна студія “Укранімафільм”. Але її нинішній доробок важко порівнювати із радянськими часами, коли майстри об\’єднання випускали більше десятка мультфільмів на рік.
Найуспішнішим результатом її роботи останніх років є мультиплікаційний фільм “Йшов трамвай дев\’ятий номер”, який в 2003 році відзначили на Берлінському кінофестивалі. А взагалі в 2000-их були роки, коли студія не випускала жодного мультфільму. Це означає лише те, що з бюджету не виділяли грошей. Держава є єдиним замовником студії із дорогим обладнанням та досвідченими майстрами. А коли замовлення немає – втриматися на плаву нелегко.
Як результат – в 2009 році студія опинилася на межі банкрутства, хоча зараз все ж продовжує роботу над кількома проектами.
Але, попри тривалий занепад галузі, українські мультики не залишають у спокої ентузіастів, які досі вірять у їхнє відродження.
Вже в грудні, за словами представників ініціативної групи українських аніматорів, до виходу на екрани підготують перший фільм із нового циклу мультфільмів “Як козаки…” – про пригоди Грая, Ока та Тура.
“Козацька серія про пригоди трьох запорожців є візитівкою української анімації. Перший фільм із цієї серії вийшов у 1967 році, а остання серія вийшла вже після розпаду Союзу – в 1995 році. Але, що дивно, попри такий тривалий період часу, ця серія користується надзвичайною популярністю і серед дитячої аудиторії, і серед дорослих”, – розповів аніматор Олександр Вікен, який в радянські часи створив персонажа Петрика П\’яточкіна, а тепер куруватиме новий проект про козаків.
За його словами, в 2007 році вже був готовий сценарій фільму “Як козаки в Тридев\’яте царство ходили”, але тоді справа так і не рушила далі. Тепер у планах – підготувати 12 серій із абсолютно новими історіями. Серед запропонованих сценаріїв – “Як козаки Атлантиду шукали”, “Як козаки слонові допомагали”, “Як козаки кориду заборонили” – за задумом, історичні персонажі потраплятимуть у смішні ситуації вже в 21-му столітті.
Нових козаків виконають у техніці класичної анімації.
Інша справа із капітаном Врунгелем, та його друзями – Ломом і Фуксом. Цих персонажів мають намір повернути на екрани у вигляді повнометражного мультиплікаційного фільму, до того ж – у форматі 3D. Його творець – Давид Черкасов – переконаний, що новітні технології зовсім не нашкодять старим героям, а навпаки – дадуть їм нове життя:
“У Врунгеля вже є основа – батькам, які поведуть дітей на перегляд, він уже добре відомий. І тут є великий шанс одразу отримати хорошу реакцію”, – у коментарі ВВС Україна сказав Давид Черкасов, який наглядатиме за роботою над новим мультфільмом.
Митець нагадує, що в старих серіях “Капітана Врунгеля” у кадрі було справжнє живе море, оскільки з тодішніми технологіями було складно передати через анімацію хвилі. Тепер це можливо, і взагалі, працювати із 3D надзвичайно цікаво, каже Давид Черкасов.
Досвід роботи із 3D-анімацією в Україні вже є – зараз фактично готові 10 серій “Пригод компаса і будильника”, які студія AFS виконала саме в такому форматі. До того ж, до роботи над “Врунгелем” планують залучити Сергія Кушнірова – українського мультиплікатора, який працював над “Алладіном” студії Волта Діснея.
“Цей персонаж має дуже хороший міжнародний потенціал. Море, капітани, пригоди”, – пояснює Едуард Ахрамович, генеральний продюсер продюсерського центру “Барабас”, який займатиметься проектом.
Створювати мультики у 3D, за словами фахівців, зараз навіть дешевше, ніж у класичному стилі, але загалом цей процес недешевий. Хвилина анімації, за словами Едуарда Ахрамовича, коштує 8-10 тисяч доларів.
І без державної підтримки “Врунгеля” оживити не вдасться, тому в міністерстві культури вже подали заявку на отримання грошей із бюджету. Якщо все вдасться – мультфільм обіцяють випустити в 2014 році.
Хоча, щоб створювати мультики в Україні – не потрібні величезні суми грошей. Тут це значно дешевше, аніж за кордоном, важливо лише, аби суми, які виділяють, витрачали за призначенням. Та навіть більшою проблемою, за словами Едуарда Ахрамовича, є те, що нині існує значний скепсис стосовно можливостей української анімації:
“Важливо, щоб була створена анімаційна індустрія в Україні, аби всі компанії, продюсери режисери і мультиплікатори спілкувалися між собою, щоб всі розуміли, що це можна зробити тут”.
Втім, найсуттєвіша складова успішного національного продукту в Україні все ж є: “Все змінюється, все йде вперед, але головне в анімації – це творчість художника. Вона завжди залишається. Якими б не були комп\’ютери і програми, персонажа потрібно вигадати,” – каже заступник директора студії “Украніма” Олексій Пружанський, який керує там курсами анімації.
“Українська анімація – це колосальний діамант, який треба зберігати. Для цього потрібні інші покоління, вони повинні приходити, йти тим же шляхом, знаходити власний шлях, але все ж на базі того, що вже було створено”.
За його словами, зараз надзвичайно важливо перейняти досвід від носіїв української традиції в анімації – а таких людей, які починали творчий шлях ще в 1960-их роках є достатньо. Цього року школу Олексія Пружанського закінчили 10 людей. Серед їхніх наставників – визнані майстри, як Олександр Вікен, Едуард Кіріч, або ж, на приклад, Володимир Гончаров і Ірина Смірнова.
“Треба, щоб росла молодь. А для цього необхідно, аби вона мала роботу, аби держава замислювалася, чи потрібна їй анімація і яка анімація – українська, чи може достатньо американської. Будь-ласка, візьміть “Том і Джеррі” – там 5 тисяч серій, їх можна показувати роками”, – розповідає пан Пружанський.
На тому ж наголошує Давид Черкасов – за 20 років відсутності своїх персонажів та образів вакуум заповнили чужі. Вони, за словами автора, теж непогані, але своє кіно – рідніше і ближче. Його відсутність – велика проблема, яку зараз треба вирішити:
“Мати свій національний мультфільм – це головне. Тому що уряд не розуміє, хто їм прийде на зміну – ці дітлахи, які зараз ще в пелюшках, або 8-10 років їм. Ось це виховання, туди гроші вкладати треба!”.
