У понеділок Київ і Брюссель підписали доповнення до угоди про спрощення візового режиму. Якщо вірити домовленостям, то цей документ має полегшити процедуру отримання шенгенських віз для багатьох категорій українців.
Наразі ж процес здобуття шенгену більше схожий на ходіння по муках, приправлений іноді несправедливим і принизливим ставленням з боку представників консульств і візових центрів.
Незрозумілість вимог, ненависна бюрократія, необґрунтованість відмов і пов’язаний з цим страх втратити гроші, витрачені на поїздку, штовхають українців на сумнівний спосіб отримання віз.
Йдеться про співпрацю з “сірими дилерами” туристичного ринку.
Численні агентства пропонують “легко”, “за пару днів”, іноді – “без документів” отримати візи. Легальність деяких послуг викликає питання, а негативний досвід українських туристів підтверджує – подорожувати з “сірими” візами небезпечно.
Але про все по порядку.
Усіх посередників, що допомагають в оформленні віз, умовно можна розділити на дві категорії – легальні і сумнівні, або “сірі”.
Перші просто допомагають зібрати необхідні документи і подати їх за вас у посольство, а також турбуються про правильність виконання бюрократичної процедури.
Для того, щоб отримати “чистий” шенген через турфірму, треба або купити в неї турпоїздку, або забронювати за її допомогою готелі чи авіапереліт. Це коштуватиме додатково 15-35 євро з людини.
Деякі ж агентства взагалі не беруть додаткових плат, заробляючи лише відсотки на готелях – у такому разі туристам пропонують менш бюджетне розміщення.
Однак у даному разі йдеться лише про оформлення одноразової туристичної візи.
Сірі схеми отримання шенгену зазвичай пов’язані з іншим типом віз – багаторазовими бізнес-візами.
В інтернеті є чимало фірм, що пропонують купити такий шенген. Йдеться про піврічні і річні бізнес-візи, з якими можна легко перетинати кордони країн ЄС по кілька разів.
На кожному з таких сайтів можна легко знайти прайс. Мультивізи коштують недешево. Піврічні можна замовити від 650 до 950 євро, річні – від 1100 до 1300 євро. Однак, незважаючи на ціну, попит на такі пропозиції не спадає.
Саме мультивізи бізнес-категорії стали шалено популярними серед українських туристів останнім часом, адже це реальна можливість подорожувати майже без обмежень по всій Європі протягом певного періоду.
Проблема таких віз полягає лише в одному – агенти їх “продають” як туристичні, переконуючи, що з ними можна їхати будь-куди і з будь-якою метою – хоч на пляжі Греції, хоч на шопінг в Італію, хоч до замків Франції.
Однак по суті це є нецільовим використанням шенгену, що тягне за собою досить серйозні наслідки для їхніх власників.
Кореспондент “Української правди” продзвонив кілька агентств, які займаються “продажем” шенгенів. У кожному з них знайшлися заманливі пропозиції. Майже всі фірми пропонували “брати” грецьку, литовську, або чеську візу, а Польщу зараз не радять – там “перевірки” і бувають “проблеми на кордоні”.
“Можу запропонувати вам річну Грецію. Коштує 1100 євро. Робимо днів 10. Довідки не потрібні”, – говорить співробітник одного з агентств Тетяна.
Тетяна зізнається, що її компанія може “намалювати” довідку з роботи, а рівень платоспроможності клієнта теж допоможуть підняти.
“Якщо нема тревел-чеків, можна взяти у нас на прокат. Наприклад, якщо у вас нема потрібної суми, яку вимагає посольство, ви берете у нас тревел-чеки на цю суму, ми виписуємо квитанції, ви розписуєтеся у них, несете у посольство, потім забираєте і віддаєте назад нам. Ця послуга коштує 10% від суми”, – каже вона.
“Якщо нема довідки з роботи, ми можемо її зробити. Це коштує додаткові 60 євро”, – додає Тетяна.
У другому агентстві зізналися, що запрошення для посольств, необхідні для оформлення бізнес-віз, “штампують” їхні партнери в різних країнах – наприклад, у Польщі.
“Ви просто платите гроші, а ми все робимо. У нас є фірми-партнери, які роблять ці липові запрошення. Щоправда, зараз податкові органи Польщі почали перевіряти ці фірми – вони ж бачать, що такі контори запрошують безліч людей, а толку з них ніякого”, – зізнається агент Олег.
У цьому ж агентстві запропонували попіклуватися про довідку з роботи самому, або за допомогою друзів.
“Якщо ви не працюєте, або у вас маленька офіційна зарплата, попросіть друзів, які працюють у нормальних фірмах, хай вони зроблять таку довідку. У посольстві зараз майже не перевіряють, не подзвонюють”, – каже Олег.
У третьому агентстві кореспондента УП запевняли, що проблем на кордоні з їхніми візами не виникне, навіть якщо турист їде до Європи з туристичною метою, а не у бізнес-справах.
“Їдьте, не бійтеся. Просто кажіть, що їдете на зустріч з потенційним партнером, чи на виставку. На крайній випадок, забронюйте готель”, – каже співробітник Олексій.
На питання, що означає фраза на сайті про те, що у фірми є “особисті зв’язки з деякими співробітниками консульств” і чи є їхня діяльність легальною, Олексій відповів:
“Я думаю, що принципи нашої роботи не мають вас турбувати. Головне – це те, що ви отримаєте справжню візу… Я не буду відповідати на це питання. Зрозумійте мене правильно, я не можу відповісти”.
Про те, які бувають проблеми від співпраці з “сірими” посередниками, добре знає киянин Андрій. Кілька років тому він купив одноразову туристичну візу в одній з фірм.
Хлопець зізнається, що просто був наляканий історіями про відмови у візах від своїх знайомих і не мав часу для належного оформлення документів.
Він та його дівчина планували подорож до Франції та Іспанії у розпал курортного сезону.
Подорожувати вирішили через Польщу – туди з Києва легко і дешево дістатися лоу-костом. Звідти ж пара збиралася вилетіти до Парижа, а потім – до Барселони.
“В одному з агентств нам запропонували польські візи, ми заплатили по 150 євро, і отримали шенген. В принципі, ми думали, що це легально – ми ж в’їжджаємо і виїжджаємо з Польщі, і дійсно там зупиняємося на кілька днів. Але виявилося, що це не зовсім легальний шлях, і у нас були проблеми”, – розповідає Андрій.
Посередник, який оформлював документи, крім паспортів з візами, надав парочці сертифікат на бронювання готелю в Польщі. На кордоні молоді люди озвучили версію подорожі, яку запропонували в агентстві – вони їдуть відпочивати в одне з польських міст, і виїжджати за межі країни не збираються.
“Однак нам не повірили – прикордонники мають доступ до системи бронювань. Вони побачили, що ми насправді летимо до Франції та Іспанії. Нас тримали на кордоні кілька годин і погрожували депортувати за нецільове використання віз і брехню прикордонникам. Нас врятувало лише те, що на руках були всі документи – квитки в Україну, всі броні готелів, гроші”, – розповідає Андрій.
Історія цих молодих людей – не унікальна. Навіть “сірі” посередники підтверджують, що українці регулярно потрапляють у подібні халепи.
Ще більше про діяльність “сірих” посередників може розповісти Ірина Сушко. Її організація “Європа без бар’єрів” готується до великої події – 31 липня вони оприлюднять результати дослідження “сірого ринку” візових послуг.
Ірина підтверджує, що на українському ринку існує кілька видів посередників, діяльність яких ґрунтується на сумнівних або й нелегальних підставах.
“Як правило, це фірми, які за допомогою різних маркетингових прийомів переманюють потенційних заявників з турфірм та візових центрів та користуються своїм ланцюжком знайомих, родичів, що працюють у консульствах”, – каже вона.
“Йдеться про застосування ланцюжкової схеми, наприклад, заявник/турист – представник нелегальної комерційної фірми – родич/знайомий, що працює у консульстві”, – додає експерт.
За її словами, пропозиції від посередників про підготовку “липових” документів – незаконні і межують з кримінальною відповідальністю, оскільки йдеться про фальшування документів.
Експерти попереджають: співпраця з фірмами, які пропонують купити у них шенген, може закінчитися великими проблемами.
Часто посередники недобросовісно виконують свої зобов’язання, або й просто не можуть гарантувати оформлення потрібної візи – рішення про це все одно приймає консульство.
“У нас нещодавно був випадок – людина заплатила 500 доларів за річну мультивізу, а отримала одноразову на 8 днів. Консульство на свій розсуд вирішило дати саме таку візу. Мабуть, посередник не підготував нормально всі документи, або в консульстві зрозуміли, що запрошення від бізнес-партнера несправжнє”, – розповіла агент Оксана.
Історія киянина Андрія, якого не хотіли пускати на територію Польщі, ледь не закінчилася депортацією. Такі випадки стають усе частішими.
“У нас був випадок, коли людина летіла з бізнес-візою на відпочинок. На кордоні у неї виникли проблеми, бо польські прикордонники зрозуміли, що віза була отримана не зовсім легально. Врятувало лише те, що у чоловіка був знайомий у Катовіце, і він під’їхав і поручився за нього. Інакше українець би просидів дні три у поліції, а потім його б депортували”, – розповідає подібну історію Оксана.
У вівторок польська прикордонна служба затримала дев\’ятьох громадян України, котрі перебували у Польщі на підставі неправомірно отриманих віз на працевлаштування, в тому числі, оформлених на базі фальшивих документів.
Всі ці люди планували з польськими робочими візами поїхати до Італії.
Під час перевірки документів виявилося, що одна з жінок, аби отримати робочу візу, використала фальшиву заявку на працевлаштування.
Прикордонники також затримали трьох чоловіків віком від 40 до 58 років, котрі намагалися в\’їхати до Польщі з робочими візами, в тому числі, оформленими на підставі фальшивих заявок на працевлаштування.
Про подібний випадок кілька місяців тому писали майже усі українські ЗМІ. У Німеччині затримали сімох українців, які поїхали відпочивати туром вихідного дня Львів-Дрезден-Краків.
Людей забрали до поліційної дільниці просто з автобуса, мотивувавши це тим, що в них була відкрита не туристична, а бізнес-віза. Скоріше за все, ці люди скористалися послугами “сірих” посередників, які обіцяли, що проблем з перетином кордонів не буде.
Якщо турист порушив правила перебування в одній з країн шенгену, слід чекати проблем й при наступних спробах оформити візу. Двері шенгену можуть зачинитися надовго – Ірина Сушко підтверджує існування так званого “чорного списку”, до якого вносять порушників.
“Службовці консульства можуть виявити штучно “підготовлені” документи та поставити відмову у наданні візи, що у свою чергу означає внесення даних про заявника до Шенгенської інформаційної системи з відповідним занесенням у так званий “Чорний список”, – каже вона.
