В Любарському районі заохочують маньяків та насильників. Саме так! Дійсно: дівчину намагались згвалтувати. Потім по-звірячому побили, і вона майже місяць пролежала в лікарні. А насильники й досі на свободі. Знаєте чому? Тому що у жертви «легкі тілесні пошкодження». Таким чином, любі насильники й садисти, дійте, розважайтесь ночами зі своїми жертвами на здоров’я! Головне – щоб зовні все виглядало як «легкі тілесні», і тоді вам нічого не загрожує. Навіть умовно. Навіть якщо ваша жертва потім тижнями лікувати рани тілесні і роками – душевні.
Місяць тому двоє п’яних нелюдів намагалися згвалтувати жительку села Мала Деревичка Любарського району Наталю Розгон. Побили до напівсмерті і залишили на дорозі в багнюці під дощем. Не знайшовши захисту у правоохоронних органів, 23-річна дівчина звернулася до засобів масової інформації як до останньої інстанції.
– Досі: коли я йду вулицею, мені здається, що мене хтось переслідує, – розповідає Наталя.
Її вже виписали з лікарні, де вона пролежала майже місяць. Але до повного виздоровлення ще далеко. А насильники посміюються – вони безкарні. Ось, що Наталя розповіла журналісту «Суботи»:
– Найбільша трагедія мого життя сталася 25 червня цього року. Десь опів на одинадцяту вечора я їхала додому у с. Мала Деревичка з с.м.т. Любар на велосипеді з місця роботи (я працюю на АЗС). На виїзді з Любара на обочині стояла машина “Нива”. Я проїхала повз неї і згодом помітила, що автівка повільним темпом їде позаду мене. Я не звернула на це уваги, проте машина продовжувала мене переслідувати. Я злякалась. Мої найгірші побоювання виправдались. Машина мене обігнала і зупинилась попереду мене. Звідти вийшов пасажир і жестом покликав мене до себе. Я зупинилась для того, щоб почекати доки вони поїдуть. Через дві хвилини водій завів машину і від’їхав на протилежну сторону дороги. Я почала їхати вперед, але знову помітила, що вони їдуть слідом за мною ривками: то збільшуючи то зменшуючи швидкість. Потім підрізали мене, різко зупинившись переді мною. Зупинивши велосипед, я різко зіскочила з нього. Водій підійшов до мене (з цим чоловіком я раніш знайома не була, але потім дізналась, що його звуть Саша Мегрин). З його вигляду я зрозуміла, що він в сильному алкогольному сп’янінні. Він звернувся до мене у нецензурній формі, після чого почав наполягати на інтимі.
Звичайно, я відмовила. Після цього він розлютився і вдарив мене по обличчю. В стані істерії я намагалася втекти, та він мене зупинив, облаяв та вдарив в живіт. Не витримавши удару, я впала на землю. В цей час чоловік сів до себе в машину, розвернув і засліпив мене світлом фари. Зупинившись, вийшов інший чоловік і почав торкатись мого тіла: “Зараз, киця, я тебе заспокою. Не хвилюйся. Зараз буде все добре! Ти, що злякалась?…. ”.
Згодом виявилось, що це був мій знайомий Віктор Карпусь. Я благала відпустити мене, але він взяв мого велосипеда, кинув у багажник та насильно посадив мене в машину. Через декілька хвилин автівка зупинилась біля моєї вулиці. Водій потягнув мене до себе за плечі почав цілувати обличчя, грубо мене обмацувати. Я просила залишити мене в спокої, відпустити. Віктор насміхався і глумився наді мною. Потім мені вдалося вирватись з машини і я зробила спробу забрати велосипед із багажнику. Віктор відвів мене рукою в сторону і взявся доставати велосипед. Тім часом Саша Мегрін підійшов до мене притиснув до машини почав мене обмацувати. Я закричала і вдарила його по обличчю. Він також вдарив мене в обличчя і у скроню. Я впала на землю і знепритомніла. Прийшовши до свідомості, я помітила, що машини вже не було…
Наступного ранку я прийшла в міліцію. Мене питають, чого відразу не звернулась. А я сама не знаю, чому – була в шоці та й не знала, як діяти. Потім поїхала до Чуднова, в судмедекспертизу, зняла побої. Переломів нема, ножових поранень нема, зуьи не вибиті – лише синці, а значить, тілесні ушкодження легкі. Біля 16.00 я повернулася до Любару і пішла в лікарню. Мене госпіталізували. Але, на скільки мені відомо, кримінальну справу по моїй заяві не порушували. З тих пір міліція мною не цікавилась.
Я не можу зрозуміти, чому у своєму рідному краї я і сотні інших молодих дівчат повинні боятись вийти на двір, і чому моя мама, як і сотні наших матерів, мусять хвилюватись, коли її дитина переступає поріг батьківського дому! Я не бажаю помститися, а лише хочу відновити справедливість та, щоб таке не повторилось з кимось іншим.
З якими проблемами поступила Наталя Розгон до лікарні, ми попросили розповісти її лікаря Михайла Демковича. Ось, що він розповів:
– Хвора поступила в неврологічне відділення 26 червня в стані середньої важкості зі скаргами на головні болі, запаморочення, нудоту. Діагноз: струс головного мозку, крововилив в очну орбіту, забій очного яблука. Її трусило, були ознаки сильного стресу. Спочатку хвора навіть ходити не могла. В процесі лікування її стан то покращувався, то знову погіршувався. Коли вона стабілізувалася, ми возили її в обласну лікарню на МРТ-діагностику. Чекаємо результатів.
Редакція хотіла почути коментарії керівництва Любарського РВ УМВС, проте, як повідомив журналісту газети черговий, керівник на виїзді, а у його заступника багато справ. Так що, тему цю закритою вважати не можна: редакція звернеться за коментарями до обласного управління МВС, а також до обласної прокуратури.
