3 19 листопада обов\’язковій судово-медичній експертизі підлягатимуть усі без винятку небіжчики
Тобто кожну людину, незалежно від того, чи у свої 100 вона померла природною смертю вдома, чи у 70 літ – від невиліковної хвороби у громадському місці, не можна буде поховати без розтину.
Навіть якщо це суперечитиме останній волі покійного та бажанню його родичів. Чи не є це прямим по-рушенням прав людини та грубим втручанням у її приватне життя? За коментарем ми звернулись до Віктора Бачинського, начальника Чернівецького обласного бюро судово-ме-дичної експертизи.
– Чи справді проти волі покійного чи родичів судмедекспертиза, тобто розтин, таки неминуча?
— Нині в Україні діє закон, за яким розтину підлягає приблизно 30% померлих. Але вже з 19 листопада наберуть чинності поправки до Кримінального кодексу (стаття 238, пункти 3, 4), відповідно до яких людину не можна буде поховати без розтину. Навіть якщо родичі будуть проти.
– Як ви ставитесь до цього?
— За кордоном розтин роблять тоді, якщо є підозра на насильницьку смерть. У нас грубо порушуються права людини. Стаття, що тепер вийшла, не дає можливості нікому поховати померлого без розтину. У вересні в Дніпропетровську відбулася нарада начальників обласних бюро судмедекспертизи України з участю представників МВС, МОЗ та Генпро-куратура Ми запропонували внести зміни до цієї статті, щоби нам чітко вказали, що ми маємо робити. Тепер чекаємо рішення.
– Чи вистачить вам працівників і чи є приміщення для проведення судмедекспертизи?
— Якщо стаття набере сили, то навантаження для нас збільшиться удвічі. Наприклад, минулого року на Буковині померло майже 11 тисяч людей. Якби їм усім робили експертизу, а це ЗО розтинів на день, то ми не змогли б упоратися з цим. Адже потрібні додаткові приміщення, столи, реактиви, збільшити з двохсот чоловік удвічі штат, дати їм зарплату. Виходить, ми створюємо ще одне бюро, на яке потрібно мільйони гривень. Ми й так виконуємо роботу, яка не потрібна. У нас 50% розтинів — це смерть людей, які померли на вулиці. А тут нам вирішили додати ще більше роботи.
Щодо приміщень, то нам їх досі не вистачає. Експертиза убивства, напри-клад, триває до шести годин, ДТП з численними ушкодженнями — від однієї до чотирьох годин, через хворобу — до години. Якщо лише по годині-півтори витрачати на кожну експертизу, то скільки Треба на це часу? Утворяться черги родичів померлих.
– Тоді як бути родичам покійного?
— У четвертому пункті згаданої статті зазначено, що “видача померлого проводиться тільки з письмового дозволу прокурора і тільки після проведення судово-медичної експертизи та встановлення причини смерті”. А якщо тіло привезли за сотні кілометрів? Це ж за дозволом на видачу тіла потрібно їхати назад до районного прокурора, потім забирати померлого і везти ховати. Не всі родичі померлого зможуть без нервів це витримати. А скільки коштів потрібно витратити? До того ж немає гарантії,
що прокурор чи його заступник будуть саме в цей час на своєму місці.
