В оточенні Президента Віктора Януковича немає нікого, хто пояснив би йому, чим для ПР і самого гаранта може закінчитися поствиборчий розбій
Заява Анатолія Гриценка із закликом до лідерів опозиції обнулити і партійні списки, і списки мажоритарників викликала ланцюгову реакцію. Щоправда, різні політики відреагували на неї по-різному. Так, заступник голови штабу об´єднаної опозиції Сергій Соболєв зазначив, що поки рішення про обнулення не прийнято, мова йде «лише про пропозицію» і не зміг підтвердити, що з цією пропозицією нібито вже погодилися Арсеній Яценюк та Олександр Турчинов. Начштабу УДАРу Віталій Ковальчук, по суті, підтримав радикально налаштованих опозиціонерів. «Ми йшли в парламент, щоб працювати, тому не будемо брати участі в перетворенні Верховної Ради на декоративний орган Партії регіонів», – підкреслив він. У «Свободі» ж заявили, що приєднаються до опозиційного мітингу під ЦВК. Однак, за словами одного зі спікерів цієї партії Юрія Сиротюка, 14-го номера в списку партії Олега Тягнибока, “свободівці» готові скласти мандати, але оскільки в ГО багато політсил, вони повинні прийняти консолідоване рішення, а то вийде, що хтось складе мандат, а хтось – ні.
Проте в цілому радикальний настрій усіх опозиційних політсил викликає багато питань, і головне з них: чи зможуть вони не тільки сказати «А», не визнавши підсумків виборів, але й сказати після цього «Б» – узгодити між собою всі нюанси, щоб знову не перетворити кампанію у війну опозиціонерів з опозиціонерами за округи. Друге питання: що буде робити Банкова і штаб ПР, якщо Яценюк, Кличко і Тягнибок таки вирішать піти на пряму конфронтацію з владою. Поки там ніяк не відреагували на наміри опозиціонерів. Тобто в їхню готовності піти на конфлікт просто не вірять. Або ж як люди, що вийшли з кримінальних 90-х і мислять за тими поняттями, впевнені, що опозиціонери просто хочуть взяти на понт. І якщо все розвиватиметься зовсім уже погано, можна буде зробити крок назад – визнати на Київщині переможцем опозиціонера Віктора Романюка, а не Тетяну Засуху, а на Миколаївщині – Аркадія Корнацького, а не Віталія Трав’янка. До решти ж ПР прямого стосунку начебто не має – Віктор Пилипишин, Богдан Губський, Віктор Жеребнюк, Олександр Домбровський та інші є самовисуванцями. І якщо опозиціонери визнають, що ці персонажі – фальсифікатори, нехай тягнуть їх до суду. За великим рахунком, на одну «тушку» більше, на одну менше. У всякому разі, за джерелами «Коментарів», кільком київським провладним кандидатам саме на Банковій заборонили воювати за програні мандати з опозиціонерами. Так що досвід кроку назад у влади вже є. Але для цього необхідна політична воля.
Отже, події можуть розвиватися за кількома сценаріями. Сценарій перший: Яценюк, Тягнибок і Кличко обнуляються. Цей варіант найстрашніший для ПР – вони його просто не чекали і не прораховували. У такому випадку країну чекає політична криза, співвимірна хіба що з періодом президентських виборів 2004 року, оскільки повторні вибори стануть можливими з причини масових фальсифікацій, на знак протесту проти яких усі опозиційні сили відмовляться ставати депутатами. У цьому випадку до набрання чинності новим парламентом працює старий і він повинен забезпечувати спадкоємність влади. Виходячи з того, що у нас діє вертикаль влади – парламент теж працюватиме за інерцією. Є інша проблема – що робити з економікою країни. Влада просто не готова до того, що доведеться штучно стримувати падіння економіки ще кілька місяців. Підвищення цін, тарифів, падіння курсу гривні та інші принади поствиборного періоду, які й так би відбулися, на тлі подій у Первомайську і в інших округах будуть виглядати явно як сильна сторона в атаці опозиції на владу, а не навпаки. Треба пам´ятати ще про один аспект: обнулення списків «Батьківщиною», УДАРом та «Свободою» – це перелом ситуації в суспільстві, після якого владу не тільки перестануть боятися, їй більше не буде кому вірити. Навіть якщо на контрпроп вона витратить ще мільярди. Тому для влади консолідоване невизнання підсумків виборів усіма опозиційними силами – це кінець. Далі тільки відступ аж до рідних територій. Але не для цього «прості донецькі хлопці» цю владу брали, щоб просто так її віддати…
У влади є можливість, як мінімум, затягнути паузу, щоб не дати можливості радикалізму розповзтися по тих регіонах, де досі голосують за «своїх» або за гречку, як максимум – відіграти те, що опозиція отримала на протестних настроях виборців. Як було сказано вище, ПР може пожертвувати Засухою і Трав’янком, оскільки перевибори в цих округах будуть виглядати знущанням над здоровим глуздом. Крім того, після розбою в Первомайську і абсолютно неадекватного рішення ОВК № 94 в окрузі Засухи звичайними поступками все вже не закінчиться. Опозиція буде вимагати судити всіх причетних до фальсифікацій, а це в плани влади явно не входить. В Україні за фальсифікації виборів не засудили жодної людини, зате багатьох нагородили.
Що ж до інших скандальних округів, то тут з подачі влади Центрвиборчком може призначити перевибори. З одного боку, виглядає так, що на перевиборах опозиційні кандидати винесуть своїх суперників в одну хвіртку. Але насправді влада влаштує опозиційним кандидатам жах і моральний терор, на тлі якого події в Первомайську здадуться сущою дрібницею. Скільки в нинішньої опозиції таких Корнацький, які будуть воювати не на життя, а на смерть із владою? Судячи з минулих виборів, в дуже багатьох округах кандидати-мажоритарники від «Батьківщини» були просто нульовими. Залишати їх на перевибори – нерозумно, а от чи захочуть вони обнулитися без бою – велике питання.
Сценарій другий: опозиціонери не зможуть домовитися про спільні дії і хтось із них не обнулиться. Такий сценарій дуже вигідний владі, яка черговий раз покаже опозиційних лідерів політичними нездарами. Подібна неузгодженість в підсумку може призвести до того, що опозиція поломається і таки увійде в новий парламент, заявляючи, що мандати складе вже там. Але якщо опозиціонери домовляться піти цим шляхом, то ніякого обнулення не буде. Тому що в Раді вже кожен почне шукати своє місце під сонцем. Що в підсумку пустить нинішню опозицію второваною стежкою її попередників – в «тушки». І це стане найбільшою зрадою виборців після Майдану.
І останнє, у всій цій історії дуже важливий зовнішньополітичний чинник. Захід визнав, що на виборах до ВР було безліч порушень, і в разі відмови опозиції їх визнати з боку її західних партнерів моральна підтримка забезпечена. Якщо ж влада і далі не буде розуміти, що таке добре, а що таке погано, до її окремих представників рано чи пізно можуть бути застосовані персональні санкції. А весь український владний політбомонд автоматично потрапить до переліку країн, які остаточно пішли по нисхідній. В оточенні Президента Віктора Януковича не виявилося нікого, хто пояснив би йому, які для нього особисто в майбутньому матиме наслідки Первомайськ та безліч інших місць, де на вибір громадян просто наплювали. А насправді це може призвести до того, що до 2015 року тільки Кремль зможе забезпечити йому владу. Звідси питання: скільки в оточенні Януковича людей, задіяних у розігруванні для України сценарію «Лукашенко-2»?..
