«Барви сонячної Індії» – таку назву має виставка нашого земляка, відомого художника Юрія Камишного. У Літературному музеї Житомирщини представлені 34 роботи, котрі вражають своєю яскравістю образів і водночас легкістю зображення.
Хоча художник народився і донині живе та працює у рідному місті, його душа не скована кордонами рідного краю. Він подорожує вже багато років різними куточками світу. За плечима в Юрія 27 країн світу, і з кожної він привозить враження і спогади. А дві останні подорожі стали знаковими для його мистецького шляху. Спершу Південна Америка – від екватора до Вогняної Землі, а потім загадкові Андаманські острови, Індія та Шрі-Ланка надихнули художника на дорожні замальовки пастеллю. Так народилася серія «Кольори мандрів».
Але подорож його не була настільки безхмарною. Незнання мови, важкість клімату вносили свої корективи у плани. Тим паче було цілою проблемою вивезти приладдя для малювання: «Перші поїздки були з фотоапаратом. Але 4 роки тому мене надихнули на подорож с масляними фарбами, чого я собі не уявляв взагалі. Художник Володимир Подлевський запропонував мені взяти цю непосильну ношу полотен, рам, фарби. І трішки обманувавши нашу охорону на кордоні перевезти скипидар з легкозаймистими фарбами. А назад вже ми везли витвори мистецтва. В Україні їх не купляють, це ніщо, а ось на кордоні на них дивилися й говорили: “Вау, це ж шедеври! Яких грошей вони коштують!”.
«Індуси – дуже щаслива нація. Вони піднімаються вранці, згортають свій ковбик, крім якого більше нічого немає, кладе під пахву та й іде в мир. Рокфелер не виглядає так щасливо, як цей чоловік. Я лінива людина, мови не знаю. Підходить до тебе індус. Щось там собі розповідає, і явно щось хороше. Дивишся і відповісти нічого не можеш у відповідь. Ці картини цінні тим, що вони зроблені на тому континенті, саме під тим сонцем, ароматом, деревами, на очах у моїх улюблених індусів».
І насправді щастя цих людей можна побачити в картинах автора. Вони ніби живі постають з картин до нас. Дівчата гомонять, тварини метушаться. Ось воно – незвідане тихе спокійне щастя. Юрій наголошує на тому, що ці люди щасливі від найменших дрібниць, їм вдосталь того, що вони мають для життя.
Його картини вражають простотою, спокоєм. Він зміг привезти для кожного з нас краплинку тієї Індії, яку бачив, яку відчував і у яку, напевно-таки, закохався на все життя.
Юрія Камишного поправу можна назвати художником власної душі. Адже його картини з’являлися з тих емоцій, які він переживав споглядаючи красу країни. «Заходжу, дивлюся півники: і помаранчеві, і червоні, і сині. Отже, дивлюсь, якісь птахи: сині, зелені, треті там якісь сіробуромалинові. Я за цими птахами, вони всі полетіли. Я за ними, вони на дах. Я дивлюсь – голуби. Голуб всіх відтінків, вони там і в марганцовку і ще кудись і при цьому вони всі ще літають. Це таке диво» – розповідає Юрій.
У кожного при спогляданні цих картин складається власне враження, але вони варті бути побачені. Кожен повинен завітати до Літературного музею Житомирщини і подивитися на ці неперевершені картини. Ще літо попереду у кожного з нас буде можливість потрапити у маленьку Індію.
