Близько століття діє Міжнародний комітет славістів – наукова організація, яка об’єднує національні комітети славістів різних країн світу. Заснований у Празі в 1929 році (І з\’їзд), комітет покликаний підтримувати і розвивати міжнародні зв’язки у галузі славістики. Ця потужна всесвітньо відома інституція входить у систему просвітніх організацій ЮНЕСКО, що свідчить про її величезне наукове та суспільне значення. А ще Міжнародний комітет кожні п’ять років проводить Міжнародні з\’їзди славістів, на які запрошуються найвідоміші представники національних комітетів усіх країн, у яких розпрацьовуються проблеми слов\’янських мов, літератур та слов\’янської історії.
21-27 серпня цього року у Мінську відбувся ХV Міжнародний з’їзд славістів. Традиційно учасниками заходу стають найвідоміші науковці, дослідники слов\’янських мов у синхронії та діахронії, праці яких добре знані у колі світової науки.
Цього року для делегацій 34 країн, які були представлені близько 600 учасниками, гостинно відчинив двері Білоруський державний лінгвістичний університет.
Традиційно склалося за історію проведення таких з\’їздів, що найширше на них зазвичай представлена мовознавча секція. Зустріч у Мінську не була винятком: на ній висвітлювалися найактуальніші питання славістики минулого і сучасності: слов\’янської прабатьківщини, походження окремих слов\’янських мов, зокрема питання східнослов’янського глотогенезу, білоруського та російського “акання”, українського “ікавізму”, проблеми контактів угро-фінського етносу зі слов\’янами та ін.
Приємно відзначити, що цього року учасником форуму вперше став представник Житомирщини, доктор філологічних наук, професор, директор інституту філології та журналістики Віктор Мойсієнко, який виголосив доповідь “Проста мова в Україні та Білорусі в ХVІ ст.”, що викликала жваве обговорення учасників секції (Л. Гарбуль, Литва; І. Клімав, Білорусь; Є. Дзінгель, Польща).
Треба сказати, що Конгрес не є закритим заходом. Країна, яка отримує право проведення з\’їзду, сама визначає тематику для наукової дискусії. Білоруських колег-мовознавців передусім цікавили питання, пов’язані з актуальними проблемами білоруського мовознавства і літературознавства, зокрема скориніана (дослідження спадщини Франциска Скорини), мова Великого князівства Литовського тощо.
Проблема мови часів Великого князівства Литовського, а саме взаємодія білоруської та української мов у ХVІ – ХVІІ ст. – це предмет дослідження докторської дисертації професора Віктора Мойсієнка, отож питання, винесені на обговорення, входили у коло його наукових зацікавлень.
Вагомо була представлена на з\’їзді й секція діалектології та етнолінгвістики, передовсім науковими школами Польщі, Росії, Білорусі, України, зокрема й Житомирською діалектологічною школою професора Миколи Никончука. «Доброю пам’яттю про вчителя є те, що його учні продовжують справу з питань вивчення поліської діалектології. Новою сходинкою у розвитку школи став перехід від синхронії до діахронного рівня вивчення поліських говірок», – зауважила голова секції, доктор філологічних наук Світлана Толстая (Росія).
“Участь у такому заході – це завжди нові враження, знайомства, які надихають на нові ідеї. Наступний з’їзд відбудеться у Белграді (Сербія) в 2018 р. Але той, хто мав за честь побувати хоч раз на такому форумі, без сумніву, проймається його духом і чекає наступної зустрічі, шукаючи нових тем для повнокровного спілкування у колі однодумців”, – із захопленням говорить Віктор Мойсієнко.
Із найвідоміших славістів форум відвідали: Андраш Золтан (Угорщина); Януш Сятковський, Єжи Бартмінський, Станіслав Гайда (Польща); Слободан Маркович (Сербія); Олександр Лукашанець, Генадзь Цихун (Білорусь); Жанна Варбот, Олександр Бондарко (Росія); Микола Жулинський, Василь Німчук, Григорій Півторак (Україна) та багато інших.
Справді, проведення такої масштабної акції об’єднує, дає можливість відчути свою вагу у науковому світі, сприяє розвиткові думки, відчуттю толерантності і поваги до історії й культури, а отже, й індивідуальності кожної з унікальних націй зі спільною слов\’янською душею.
