Жоден з родичів Павла Лапшина не був на оголошенні вироку в лондонському суді у справі терактів у мечетях та вбивстві мусульманина.
Батько Лапшина подав документи на отримання британської візи, але її йому досі не видали.
Між тим рідні, друзі, сусіди та викладачі Павла Лапшина, що знали його особисто у Дніпропетровську, досі не можуть повірити, що він був здатен на злочин, а особливо на расовому ґрунті. Те, що Лапшин визнав свою провину – їх шокувало.
Також примітно, що Павла виховувала бабуся-мусульманка, поволзька татарка, та дідусь – Герой радянського союзу. Мати – бухгалтер. Батько – викладач.
Близькі Павла Лапшина наполягають, що він не мав підстав для расової неприязні. “Це виглядає маячнею. Навпаки він завжди намагався уникати якихось конфліктів. Людина абсолютно аполітична. Ніколи не цікавився ні політикою, ні релігією. Ніяких таких розмов не заводив”, – розповів науковий керівник Лапшина Віктор Ласкін.
У металургійній академії Павло Лапшин товаришував з іноземними студентами і разом працював з ними над дослідженнями. Його друзі з арабських країн не вірять, що він міг вбивати та підривати на расовому підґрунті. “Він нормальний. Немає расизму. Я не вірю. Якщо він хоче вбити, може вбити тут. Тут багато мусульман. Навіщо їхати в Англію і там вбивати? Ненормально таке”, – запевнив студент Національної металургійної академії Махмуд Іскандер.
“Я з Ірану. Я теж мусульманин. Ми ніколи ні про що таке, про віру, не розмовляли. Я в шоці! Він не міг такого зробити. Він добра, хороша людина”, – додав у свою чергу однокурсник Павла Мохаммад Манамі.
Друзі Лапшина характеризують його як неагресивного та трохи замкнутого. У нього не було коханої дівчини, він навчався та працював над проектами цілими днями. Друзі кажуть: він завжди уникав будь-яких конфліктів.
“Я не вірю в те, що Паша міг вчинити таке. Паша завжди був спокійним, скромним. Він завжди побоювався якихось витівок. На день студента він навіть боявся салюти підривати у дворах”, – пригадав одногрупник Павла Олександр Шумов.
Павло спочатку вчився, а потім працював на кафедрі технології машинобудування, як і його батько. Але викладачі кажуть: зовсім не через родинні зв\’язки, а саме завдяки неабияким знанням та вмінням його і відправили до Великої Британії. Там він мав стажуватися у компанії “Делкам” та проводити дослідження за міністерською програмою. Науковий керівник переписувався з ним саме в ті дні, коли Павло нібито скоїв убивство та готував теракти.
“Фреза влетіла торцем в метал, зламалася. У людини проблема, що у нього фреза зламалася, а не те, що він когось убив або почав вибухи готувати”, – зауважив науковий керівник.
Близькі згадують, що Павло взагалі не хотів їхати до Великої Британії, бо надто далеко та надовго. А коли напередодні від\’їзду його мати потрапила у страшну аварію, то взагалі відмовився. Вона попросила його їхати сама, щойно прийшла до тями.
Батьки Павла у дуже пригніченому стані. Вони не в змозі говорити про сина. У його винуватість батьки не вірять. Але і жодних пояснень від Павла так і не отримали.
“Сергій Павлович (батько, – ред.) розповідав, що коли Павло дзвонив, у нього голос був на межі нервового зриву, коли він говорив: “Тату, не приїжджай”. Напевно там на нього якийсь тиск чинився таки. Там довго говорити не давали, буквально кілька слів”, – розповів Ласкін.
Чому Павло попросив батька не приїжджати, чому відмовився від зустрічі з українським консулом та що його могло спонукати до таких вчинків – у рідних та друзів Лапшина досі немає відповідей. Ті хто, знав Павла особисто, все-таки мають власні версії. Нібито саме у Великій Британії у нього почалися психологічні проблеми. Або хлопець став жертвою гри, що влаштували британські спецслужби через загострення ситуації з мусульманською діаспорою. Є навіть третя версія, що здається фантастичною: мовляв, у такий спосіб інша держава залишила собі перспективного вченого з України.
Нагадаємо, 25 жовтня у Лондоні українця Павла Лапшина засудили до довічного ув\’язнення. Вирок є остаточним – апеляція не передбачена. Але через 40 років він зможе подати клопотання про перегляд вироку.
