Я лише студентка, яка, можливо, прожила замало для того, щоб патякати про делікатні справи «Великої політики». Це по-перше. А по-друге – кому цікава думка студентки?
Так само нікому, як і думка майже трьох тисяч таких як і я студентів на вчорашньому маніфесті. Тут (на щастя) немае кривавих побоїв від «Беркута», адже подібні демонстрації в Житомирі (це вже на жаль) не несуть ні загрози, ні впливу. Адже всі ми знаємо, що епіцентр подій – це Євромайдан у Київі, де зібралося сотні тисяч осіб. Було б вкрай голосно казати, що Житомирські акції протесту можуть що-небудь вирішити у долі країни.
Але наші маніфести мають значення. Ми лише хочемо показати, що ми живі і нам не байдуже.
Ті, хто зараз на Євромайдані, стали ніби добровільними мучениками. Адже саме вони виконуть свої закони совісті, мерзнучи і застуджуючись у цю морозну і вітряну погоду, стаючи жертвами провокацій та «беркутівських» побоїв. Вони стоять там не стільки за політичні питання, скільки за питання моралі. Вони стоять за свою і нашу гідність. Вони жертвують собою там, коли інші лише дивляться про них новини, поширюють у соціальних мережах відеозаписи з місця подій, зміст яких є просто нелюдським по своїй жорстокості та несправедливості. Якщо людина стежить за подіями таким чином, а її свідомість не рве на шматки, мове йде вже про особисті психічні недуги. Як можна всидіти на місці, як можна бути пасивним спостерігачем, коли хтось потерпає не тільки за своє, а й за твоє майбутнє? Особливо, коли ти такий молодий, коли ти сповнений енергії?
Від іменні студентів, що влаштовували маніфестації у нашому місті не одноразово, я хочу сказати, що всі ці акції проводились для тих, хто зараз на Євромайдані в Київі. Ми лише хочемо, щоб вони знали, що ми підтримуємо їх, що ми цінуємо їх зусилля, що ми вдячні їм за ту надію, яку вони дарують нам. Ми віримо, що їх запал не відійде, що їх сила духу не послабшає. Ми сподіваємося на них. І нам дуже прикро, що ми зараз так далеко.
