Неможливо звичними словами виміряти глибину потрясіння від того незворотного, що сталося. Рука за звичкою тягнеться до телефона, щоб набрати Ваш номер і почути останні новини – як просувається нова книга, що буде в наступному номері Вашої газети, що на Майдані. Але марно… Телефон мовчить. І душа противиться, крається, і плаче…
Стрічка Вашого яскравого і справжнього життя показує, як десятки тисяч житомирян слухали Вас на народних сходах, ловили кожне Ваше слово в тих шаленних дев’яностих, коли саме Ви стали на чолі народного спротиву житомирян комуністичній гідрі, що оплутала наше життя, чавила і не давала дихати.
Ваше полум’яне, від щирого серця і чесного сумління людське і журналістське слово засівалося в наших душах, світилося надією і добром, вірою і любов’ю. Так з’явився житомирський «Громадянський фронт», що під Вашим керівництвом одним з перших в Україні надихнув людей на повстання – за їхню гідність, за те, щоб народ встав з колін, відчув себе вільним і незалежним в своїй країні.
Ваші блискучі політичні статті в першій істинно народній, а головне – нецензурованій – газеті «Громадянин», повсякденна і вкрай важлива у ті переломні часи робота народного депутата України для проголошення її незалежності, а затим – цикл унікальних документальних книг про українське державотворення – все це – жива українська історія, якою Ви займалися щоденно і невід’ємною частиною якої Ви були. Адже це саме Ви, а не хто інший, зачитали у Верховній Раді рішення про створення Народної Ради – першої у новітній історії України антикомуністичної опозиції, боротьба якої привела до Декларації про державний суверенітет та Акту проголошення незалежності України.
Ви завжди були неймовірно пассіонарним у громадському житті і зовсім скромним стосовно самого себе і своїх потреб. Ви були – справжнім. Справжнім лідером. Це Ваше ім’я скандували переповнені житомирські стадіони і площі –«Я-ків! Я-ків!» – під час битви з ідеологічними опонентами в ті буремні 90-і роки – за людську гідність і незалежну Україну. Ви були справжнім журналістом і письменником, започаткувавши цілу низку незалежних українських газетних видань .
Ми знали Вас істинним Другом. А саме це дорогого вартує, особливо – на небезпечних хвилях Життя.
Ми знали Вас Людиною – з великої літери. А саме це в круговерті Життя – вирішальне.
Спасибі Вам, що Ви були у нас і з нами, що щедро і безоглядно віддавали нам частку свого життя, характеру, настрою, серця. Серця, яке не витримало шаленої напруги протистояння кримінальній владі.
Ваше наповнене любов”ю, відкрите і чесне життя належить тепер Вічності і нам, Вашим товаришам і друзям. А ще – Україні, в боротьбі за майбутнє якої Ви склали свою голову.
Простіть, наш Друже і Товаришу. Прощайте. Земля Вам, Яків Якович, нехай буде пухом і Царство небесне.
Алла Ярошинська,
Віталій Мельничук,
Олександр Сугоняко
18 лютого 2014 року
