Майже два тижні танкісти із 51-ї окремої бригади у оточенні противника у Свердловському районі Луганської області. Підрозділ разом з кількома українськими бригадами знаходиться у оточенні бойовиків. Попри постійні обстріли противника, танкісти вийшли на зв\’язок. Кореспонденту Gazeta.ua вдалося поспілкуватися із старшим лейтенантом Дмитром Радченком.
“Щойно закінчився обстріл. Стріляли по нас із мінометів. Після них зазвичай починають обстрілювати “Градами”. Обстріли тривають по чотири-п\’ять години. Командири по телефону кажуть “Держитесь”. Так само по телефону ми отримували наказ, коли передислоковувалися сюди, тому офіційного наказу та документів про наше перебування тут нема. Якби була дана адекватна команда наступати, ми все б завершили дуже швидко – знешкодили противника і не потрапили в оточення. Ми попереджали, що нас можуть взяти в оточення і треба прориватися, була команда стояти на позиціях. Тобто, просто стояти. Відстрілюватися ми не можемо, бо вони б\’ють здалека, – розповідає Дмитро. Він родом з Черкащини.
Ні підкріплення ні продукти до солдатів не доходить.
“Останній раз пайки привозили 12 днів тому. Ще є запас на тиждень, розтягуємо. У нас немає ні приладів нічного бачення, ні тепловізорів, ні рацій. Пощастило, що частково це є у 72-й бригаді, з якою стоїмо. І то це те, що дав народ. Коли йдуть колони, бойовики їх вже чекають і розбивають. Позавчора 14 “Градів” зайшло від Росії, обстріляли нас і зайшли назад. Кажуть, що кордон перекритий, але він відкритий. Дірка біля 50 кілометрів, а може й більше. Командири звітують, що вийшла 72-га бригада з оточення. Вона не вийшла, всі тут. Чим далі наші війська просуваються, тим спекотніше у нас, бо бойовики просуваються до кордону. Адекватних наказів ще не було. Командування звикло працювати як у радянські часи. Блок-пости не вирішують проблем. Бойовики знають всі польові дороги, як їздили так і їздять. Ми тримаємося, паніки нема, всі розуміють, що від кожного залежить життя товариша”, – говорить старший лейтенант.
