Людмила Вознюк із Лугинського району на Житомирщині вже третій тиждень не відходить від свого пораненого сина Сашка, який був мобілізований в Новоград-Волинську бригаду і потрапив під обстріл у зоні АТО на початку липня.
До цього часу він так і не зміг добре пояснити матері, що тоді сталося і як отримав травми. Свої прохання пише на телефоні чи папері, а харчується через трубку.
Людмила Григорівна дуже переживає за сина, адже той буквально втратив частину обличчя, зуби, щелепи, а замість них йому вставили пластину.
Лікарі й досі не можуть сказати точно, що робитимуть далі, але процес подальшого лікування та реабілітації буде складний. В першу чергу необхідно буде відновити пошкоджені частини обличчя, а тоді братися за пластику.
Хлопець дуже молодий, батька нема, а мати залишила господарство на рідних і постійно сидить біля нього. Каже, що односельчани зібрали трохи коштів для неї, коли дізналися, що в родині горе.
Після поранень хлопця спочатку перевезли в Харків, а через кілька днів – до Києва, де зробили операцію, що тривала 9 годин.
