Олег Кузьміних, легендарний комбат 90-го штурмового батальйону 81-ї десантної бригади, якого звільнили з полону 22 травня, вже в понеділок з\’явився в розташування своєї частини. Довгоочікувана зустріч з рідним Житомиром перевершила всі його очікування: мешканці впізнавали героя на вулиці, незважаючи на те, що Олег змінився зовні і був у цивільному одязі.
«Коли почула, що чоловіка звільнили з полону, мені все ще не вірилося в його швидке поверненнядодому, боялася, що він застрягне де-небудь в Дніпропетровську чи в Києві, як трапляється майже з усіма нашими військовополоненими, – поділилася радістю з « дружина Олега Кузьміних Тетяна. – Але раптом ближче до ночі пролунав дзвінок: «Завтра ви повинні бути в Адміністрації президента України». У мене був шок. Дочки вже спали. Довелося їх розбудити і попередити, що завтра чекає ранній підйом, і ми вже побачимо тата. Дівчатка швидко зібрали свої малюнки та листи, які писали йому, ми приготували одяг. І вранці за нами прийшла машина, яка після нагородження Олега доставила нас усіх додому».
Потрібно віддати належне дружині комбата: вона і дівчатка виглядали приголомшливо, ніби тиждень готувалися до цієї події. Нагадаємо, минулої суботи президент України Петро Порошенко особисто вручив комбату Кузьміних у присутності його дружини і доньок орден «За мужність».
«Звичайно, такий урочистий захід у самого президента України став для нас несподіванкою, – розповідає Тетяна. – Але з настанням теплих днів відчуття того, що чоловік скоро буде вдома, у мене було. Я чомусь передчувала, що Олег повернеться в сонячний день, коли все навколо буде цвісти. Так і вийшло! Заздалегідь забила м\’ясом холодильник, адже тато у нас м\’ясоїд. Вже на сніданок нагодувала його м\’яском. А як тільки він виспався, влаштувався на своєму улюбленому місці біля комп\’ютера з чашкою кави читати новини».
Мама комбата Кузьміних Надія Григорівна теж приготувала для Олега його улюблене м\’ясо по-французьки..
«Олег, звичайно, дуже схуд: коли він пішов на фронт, носив одяг 62 розміру, а зараз – десь 50-го, – розповіла Надія Григорівна. – Син каже, що йому так навіть легше. Однак, думаю, що від м\’ясних страв у моєму виконанні він не відмовиться».
«Після того як я оголосив збір коштів на реабілітацію своєму старшому братові, люди за три дні зібрали необхідну суму, за що їм величезне спасибі, – дякує співвітчизникам брат комбата Сергій Кузьміних. – Олежка накульгує. У полоні його три місяці тримали в маленькій кімнатці на якомусь закритому заводі, виводячи тільки по нужді. Тобто він мало рухався, от і дала про себе знати отримана ще в юності травма. Якщо командування відпустить, відправиться на реабілітацію».
Сергій розповів, що брат ще не розбирав мішки (!) листів підтримки з малюнками і віршами, які надіслали на адресу його батьків діти і дорослі з усіх куточків України та кількох країн Європи. Поки встиг оцінити лише портрет, написаний Іванною Дацюк з Луцька. Художниця постаралася відобразити незломлений дух комбата.
