Історії про волонтерство, якими раніше захоплювалося багато людей, вже стали звичною тенденцією нашого життя. Ми звикли, що є ті, хто постійно підтримує бійців на передовій, допомагає знедоленим дітям, стареньким і багатодітним сім’ям. Одні люблять афішувати свої добрі справи, а інші самовіддано і без жодної винагороди збирають гроші, продукти, воду, одяг і передають тим, хто цього найбільше потребує.
Однак, ми мало знаємо про людей, які перебуваючи у складних життєвих обставинах, не зламалися і дають собі раду самі. Вони не просять про допомогу, а щодня проходять через випробування, які роблять їх сильнішими. Після цього неможливо залишатися байдужим, а тому й з’являється не просто бажання, а потреба допомагати таким, як ти.
У спекотний літній день біля холодильників з морозивом на Новому бульварі в Житомирі шикуються черги. Улюблений полуничний десерт для своєї 4-річної Софійки купила і Юлія. Разом із донечкою вони радіють літу і розчиняються у натовпі батьків з малечею у парку культури та відпочинку. Лише після двох годин розмови з Юлією Богоявленською розумієш, що багато людей на її місці просто опускають б руки і стають рабами обставин. Приклад цієї молодої й тендітної жінки спонукає задуматися – чи справді мені важко, адже в інших стільки проблем, про які можна зняти багатосерійний фільм. Але їм вдається долати всі негаразди оперативно і одночасно.
Юлія Богоявленська – інженер-економіст за фахом, має дві вищі освіти, кандидат наук, доцент Житомирського державного технологічного університету. Вже 20 років вона займається підготовкою різних проектів. У Житомирі їй вдалося реалізувати два наймасштабніші ще у 2001 році: «Міняємо цукерки на цигарки» та «Зробимо місто чистим». За плечима Юлії – багато обмінних програм, акцій, тренінгів, семінарів, поїздок. Все це триває і зараз та стало невід’ємним атрибутом її життя. У місті про її активність та ініціативність знає багато людей, але мало кому відомо про випробування, які довелося пройти.
Декретна відпустка закінчилася через три місяці після народження доньки
Юлія довго мріяла про народження дитини. Однак, через шалений темп життя виникли проблеми зі здоров’ям, які перешкоджали вагітності. Жінка працювала на чотирьох роботах, навчалася в аспірантурі та по два рази на тиждень їздила в Одесу у службових справах.
Донечка Софійка стала справжньою втіхою для 34-річної жінки. Однак, радість материнства затьмарили проблеми. Пологи проходили складно. Із переповненого перинатального центру маму з немовлям виписали на п’ятий день. Натомість через 13 днів після народження дівчинка потрапила в реанімаційне відділення із бронхітом. Окрім цього, в дитини діагностували невралгію, а також проблеми із ніжками, одна з яких на півсантиметра була коротшою за іншу.
У Юлії розпочалося нове життя. Вона так чекала на дитину, що готова була віддати все заради того, аби допомогти малечі стати повноцінною. Однак, зі своїми прагненнями вона залишилася сам-на-сам. Чоловік виявився неготовим до виховання дитини із фізичними вадами. Він довго затримувався на роботі, постійно шукаючи аргументи на свій захист. Відмовлялися допомагати навіть і лікарі. Коли молода мама звернулася, щоб її навчили робити масаж, медики порадили знайти на стінах в коридорі плакати і самостійно освоїти всі техніки.
Грошей катастрофічно не вистачало. Левову частину сімейного бюджету забирали витрати на лікування донечки, а саме масаж і лікувальна фізкультура, та оренда квартири. Саме тому декретна відпустки Юлії Богоявленської закінчилася через три місяці після народження доньки.
Виконуючи план щеплень, медики мало не вбили дитину
Маленька Софійка потерпала від кисневого голодування головного мозку. Але в 7,5 місяців вона пішла. Однак, після вакцини проти поліомієліту з дівчинкою трапилася біда.
«Я побачила, як моя дитина почала німіти через судоми. На дворі 18-градусний мороз і ми були самі вдома. Я знімала Софії спазм за допомогою корейської терапії су-джок. Це тривало 40 хвилин. Після цього у мене стався перший в житі серцевий напад. Вже потім я дізналася, що така вакцина взагалі протипоказана дітям з ураженою нервовою системою. Лікарі просто виконували свій план щеплень, їм потрібно було охопити визначену кількість дітей. Тому й ніхто не звернув увагу на проблеми моєї доньки», – розповідає Юлія.
Мама вирішила, що лікуванням Софійки потрібно займатися самостійно. Із 8 місяців дівчинка стала наймолодшою житомирянкою, яка почала відвідувати басейн. Згодом на базі обласного будинку дитини дівчинка проходила безкоштовний курс реабілітації. Кожен із них тривав тричі на рік по два тижні. Потім малеча почала відвідувати сеанси іпотерапії. Завдяки наполегливості мами Софійка стала на ніжки в 1 рік 3 місяці.
Юлія пригадує своє життя майже три роки тому: «Софійка постійно була в мене на руках. Разом із дитиною я ще несла три пакунки з її речами, їжею та своїми паперами на роботу. Мені доводилося постійно шукати гроші на плавання, іпотерапію та реабілітаційний масаж».
Турбота про донечку супроводжувалася сварками із чоловіком, кредитом за квартиру та браком коштів. Коли дівчинці було 2 роки, її батьки розлучилися. Жити з батьком Софійки жінка не могла. Його байдужість до сім’ї супроводжувалася погрозами та демонстрацією своєї фізичної переваги над дружиною.
Розлучення не зламало Юлію Богоявленську
Активність та енергійність Софійки не дають навіть найменшого приводу підозрювати, що в дівчинки були серйозні проблеми зі здоров’ям. Всі свої прохання до мами дівчинка ввічливо прикрашає словом «будь ласка». Натомість Юлія звертається до донечки ще й французькою і польською мовами.
Мама виховує дитину сама і намагається створити максимально комфортні для неї умови життя. У Софійки ще й особливий раціон харчування – вона має дотримуватися безглютенової дієти. А це означає, що малечі не можна вживати борошна та більшості круп. «Купую кукурудзяне, гречане та рисове борошно і готую з них страви. Нещодавно знайшли Житомирі хліб, який не містить глютену. У харчуванні з донькою ми солідарні. Я їм те ж саме, що й вона», – розповідає Юлія.
Зараз, коли, 4-річна Софійка почуває себе набагато краще, вона веде надзвичайно активний як для маленької дівчинки спосіб життя. Дитина ходить на плавання, сеанси іпотерапії та каністерапії, у недільну школу при Свято-Михайлівському кафедральному соборі, заняття з йоги, танці та курси французької мови. Юлія навіть знайшла можливість завезти Софійку на сеанс дельфінотерапії. Попри такий насичений графік доньки Юлія Богоявленська продовжує готувати різні проекти.
«Моя філософія така: діти і батьки разом»
Юлія Богоявленська наголошує: «На багато проектів мене надихає Софійка. Так, наприклад, готувала проект створення критого манежу для занять діток з особливими потребами іпотерапією. Донечка не виговорювала звуки «л» та «р». Дізналася, що проблему вирішить вивчення французької мови. Ледь знайшла в Житомирі педагога, яка навчає французької дошкільнят. Вже після перших двох занять був помітний прогрес. Зараз разом із нами й інші діти та їх батьки вивчають на курсах іноземну мову. Моя філософія така: діти і батьки разом. Між ними має бути взаємоповага, а також і повага до вчителів. Шукаю різні можливості, які дозволять дитині сповна реалізувати її ресурси. Не уявляю, щоб я відповіла вже дорослій дівчинці на інвалідному візку, чому вона така. Батьки повинні робити все можливе для того, аби діти відчували радість від життя».
