Чиновники часто ображаються на те, що громадяни звинувачують їх у бездіяльності, байдужості та корупції. Всі оправдання зводяться до того, що вони працюють в рамках чинного законодавства і виконують всі покладені на них обов’язки.
Однак, як свідчить практика, такі звинувачення аж ніяк не безпідставні. Пересічні громадяни нічого не перебільшують, а просто констатують реальні факти.
Житомирянин Юрій Іванович Погрібний 14 місяців виборював своє право на пільгову пенсію. За цей час він вже вивчив всіх чиновників в управлінні Пенсійного фонду в Житомирі, а також знає багатьох суддів. На власному досвіді він відчув, як непросто скористатися правом, яке гарантує держава. Це яскравий приклад того, що на місцях посадовці просто саботують чинні в державі закони.
«У 1986 році я працював на Житомирському м’ясокомбінаті. Протягом травня-червня ми взагалі не мали вихідних. З районів, уражених радіацією, нам привозили худобу і за добу через завод проходило до 1 тис. голів. На жаль, багатьох моїх колег вже немає в живих. Після ураження радіацією вони довго не прожили», – розповідає Юрій Погрібний.
Юрій Іванович – чорнобилець четвертої категорії і українські закони дають йому можливість вийти на пенсію в 58 років. Чоловік вирішив скористатися цим правом і почав збирати всі необхідні документи ще за кілька місяців до свого 58-річчя. Папери потрібно було подати до органів пенсійного фонду протягом 6 травня – 6 серпня. Майбутній пенсіонер приніс документи ще в червні, а за кілька днів отримав офіційну відповідь.
У листі, за підписом заступника начальника управління Пенсійного фонду України в Житомирській області О. Оксанчук, на двох сторінках чоловікові довго і нудно роз’яснювали та зрештою відмовили в його праві. Незважаючи на чорнобильське посвідчення, чиновники вирішили, що тодішня його посада і умови роботи не є підставою для виходу на пенсію в 58 років.
В пенсійному фонді не усвідомлювали, що такою відпискою нашкодили самі собі. «Я розумію, що в Україні зараз дуже багато пільговиків. Крім чорнобильців додалися ще й учасники АТО, які теж розраховують на підтримку з боку держави. Ми нічого не вимагаємо, а просто хочемо скористатися тим, що нам дозволено законом»,- стверджує пан Юрій.
Юрій Погрібний не розгубився і подав пенсійний фонд на суд, який успішно виграв. Суддя підтвердив його право на пенсію. Чиновників таке рішення не зупинило. Вони відреагували блискавично, оскарживши його в апеляційному суді. Неочікувано, але факт – ця судова інстанція також визнала, що правда-таки на боці Юрія Івановича.
Чоловік вже чекав, коли йому нарахують пенсію. Однак, гроші не приходили. Він вирішив знову навідатися до давніх знайомих у пенсійний фонд. Чиновники пояснили, що вони нічого не затягують, бо не знають, з якої дати мають виплачуватися гроші. Вони вагалися – з часу, коли чоловік звернувся чи вже після ухвали апеляційного суду.
У пенсійному фонді довго думали, радилися і вирішили звернутися за роз’ясненням до суду. Там посадовцям пояснили, що пенсію треба нарахувати з червня 2014 року, тобто з дня звернення. Однак, на цьому рано ставити крапку.
УВАГА! Пенсійний фонд наважився подати це рішення апеляцію. Апеляційний суд постановив нарахувати Юрію Погрібному пенсію з дня звернення ще у 2014 році. А вчора, 23 липня, після 14 місяців боротьби чоловік отримав щасливе смс-повідомлення про те, що вже може витрачати свою пенсію.
У цій заплутаній історії виникає єдине запитання: на що розраховували чиновники, коли оскаржували рішення судів? Хотіли зекономити чи сподівалися, що чоловік після їхньої відписки перестане відстоювати своє право на пенсію?
Юрій Іванович переконаний, що з аналогічною ситуацією зіштовхується багато людей не лише у Житомирській області, а й по Україні. Юрій Погрібний радить: «За свої права треба боротися. А всі, хто має таке ж право, як і я, повинні бути готовими до затягування з боку чиновників. Я не вимагав для себе особисто пільг чи привілеїв, а просто скористався тим, що мені дозволено».
