Нечасто трапляються люди, у розмові з якими їхні відповіді випереджають наші запитання. Таким співрозмовником виявився народний артист України, професор, директор школи хореографічного мистецтва, художній керівник академічного ансамблю танцю «Сонечко» Михайло Семенович Гузун.
У кабінеті Михайла Семеновича багато нагород та книг. Стіну біля робочого місця прикрашає сімейна реліквія – килим, якому вже 300 років. На столі ідеальний порядок та немає комп’ютера. «Я прекрасно обходжуся без комп’ютера. Живе життя має домінувати над усіма технічними досягненнями», – стверджує Михайло Гузун.
«Бути патріотом означає, що твої внуки будуть добре жити в цій країні»
Попри канікули та відпустки вихованці ансамблю «Сонечко» влітку активно гастролюють. Не так давно житомирські танцівники були у Франції та Литві. Вже найближчим часом артисти виступатимуть на двох фестивалях у Румунії.
«Литовці великі патріоти України. Вони люблять нашу державу навіть більше, ніж ми», – переконаний Михайло Семенович.
Із Франції та Литви ансамбль «Сонечко» привіз ліки для військовослужбовців та одяг для дитячих будинків у зоні АТО і на Житомирщині. Всю гуманітарну допомогу одразу передали волонтерам, які доставлять її тим, хто цього найбільше потребує.
Про благодійну діяльність хореографічного колективу Михайло Семенович розповідає: «Наші вихованці причетні зараз до того, про що вони через багато років будуть розповідати своїм дітям та онукам. Саме це і є основою патріотизму. У Молдові, звідки я родом, кажуть: «Бути патріотом означає, що твої внуки будуть добре жити в цій країні».
Вихованці «Сонечка» окрім активних тренувань та гастролей все ж мають час на відпочинок. Цьогоріч 100 хлопчиків провели 10 днів у Карпатах. Протягом цього часу діти не користувалися мобільними телефонами та іншими ґаджетами. Вони взяли із собою книжки, зошити, ручки і писали листи додому. За словами Михайла Семеновича, батьки не заперечували, а він особисто перевіряв, чи всі вихованці пишуть послання. Ці щирі дитячі слова і малюнки на папері стануть сімейною реліквією, адже зараз листів майже ніхто не пише.
Михайло Гузун наголошує, що від культури залежить рівень цивілізаційного розвитку країни: «Ми пояснюємо дітям, що куди б ми не їхали за кордон, ми є послами нашого народу. Давно відомо, що якими є діти та люди похилого віку в країні, така й держава сама. Ми багато гастролюємо і в першу чергу відвідуємо разом зі своїми вихованцями церкви, музеї, видатні історичні місця та кладовища».
Хореограф пригадує ситуацію, коли перед від’їздом із Німеччини українські діти змусили плакати офіціанток. Михайло Семенович перед сніданком попросив своїх вихованців не поспішати під час трапези. Діти спокійно та з дотриманням усіх правил етикету поснідали. А старші німецькі жінки у фартушках весь час пильно за цим спостерігали, а потім розплакалися. Коли Михайло Гузун поцікавився, в чому справа, йому відповіли: «Такими були наші діти до 1939 року. На жаль, зараз цього немає в Німеччині».
На сцену має виходити вихована людина
«Найдорожче в людині – це виховання. Воно потрібне для того, щоб людину прийняло суспільство. Якщо немає виховання, то марне будь-яке багатство. У нашій школі унікальна виховна методика. На сцену в першу чергу має виходити вихована людина, адже глядач приходить на концерт, аби отримати емоції, яких йому не вистачає. Наше головне правило – дисципліна, бо це культура людини, яка чітко передбачає, що дозволено, а що – ні», – переконаний Михайло Гузун.
У школі хореографічного мистецтва займається 600 дітей від 4 років. Всі педагоги – це випускники закладу. Наймолодші вихованці протягом першого року навчання не опановують хореографічного мистецтва, але стають більш організованими. Дітлахи вчаться самостійності та відповідальності. Малеча знає, коли можна говорити, а коли потрібно уважно слухати.
За словами Михайла Семеновича, у той час, як весь світ наполегливо працює, ми намагаємося хитрувати – обманюємо, крадемо, робимо все абияк. Саме тому в основі виховної методики хореографа та його колег лежать чесність та довіра.
«Я не буду сваритися на хлопчика, якщо він розкаже, що розбив вікно. Деякі діти у розмовах зі мною більш відверті, ніж зі своїми батьками», – каже Михайло Гузун.
Хореограф переконаний, що головне – не бути байдужим. Якщо ми знаємо, вміємо чи маємо щось хороше, то цим обов’язково потрібно ділитися.
Для того, аби почути слово дякую, треба самому подякувати десять разів
Михайло Семенович стверджує, що люди, які цікавляться, що нового на гастролях представить колектив, одразу видають себе як таких, що не розуміються в мистецтві: «У мистецтві немає нового і старого, адже змінюються виконавці і настрої людей. Є цікаве і нецікаве, те, що має цінність і немає її».
У школах Житомира вчителі вражені тим, як із ними вітаються вихованці Михайла Гузуна.
«Доброго дня, вчителю!», «Дякую, вчителю!», «До побачення, вчителю!», – так до нас звертаються діти. Вони говорять це щиро, дивлячись в очі своїм наставникам. В основі еліти держави має бути вчитель, якого повинна мотивувати зарплата. Адже, який вчитель, таким і буде президент та прокурор. У садочках та школах дітей виховують жінки. На жаль, у цих закладах мало чоловіків. Якими будуть у дорослому житті дівчатка та хлопчиики, якщо вони перебувають під постійною опікою жінок?…», – розповідає Михайло Семенович.
У художній школі дітей навчають робити все якісно і працювати на результат. Саме тут дівчатка та хлопчики отримують те, чого їм не вистачає вдома та в закладах освіти. У неділю заняття розпочинаються зі спільної молитви «Отче наш». Вже звичним стало виконання «Многая літа» для всіх, хто святкує свій день народження.
Михайло Гузун пригадує, як його навчала бабуся: «Для того, аби почути слово дякую, треба самому подякувати десять разів. Все, чого ми навчаємо дітей, не минає безслідно».
Не скористатися можливостями міста, означає вчинити злочин проти своєї дитини
Михайло Семенович пригадує своє дитинство у молдовському селі. Тоді він заздрив одноліткам у містах, які мали багато можливостей для саморозвитку. Саме тому педагог запрошує батьків вже в кінці серпня – на початку вересня приводити своїх дітлахів до школи хореографічного мистецтва.
Михайло Гузун наголошує: «Якось зустрів свого приятеля, а він каже, що хоче привести до мене онука, якому вже сім років. Але в такому віці пізно. Я розумію, що батьки шукають різні оправдання своїй ліні, аби не приводити дітлахів на танці. Не скористатися можливостями міста, означає вчинити злочин проти своєї дитини. Малятам треба пояснювати, що вони, як і ви, ходять на роботу. Потрібно цікавитися їхніми успіхами та підтримувати їх».
Хореограф розповів, що окрім багатьох дисциплін, його вихованці займаються ще й верховою їздою. Хлопчики старшого віку зараз готують запас сіна для 8 коней.
Розмова з Михайлом Семеновичем тривала більше години. Час минув непомітно, але його мудрі слова і життєві принципи надихають на добрі справи. За стінами хореографічної школи нікому не захочеться зраджувати своєму привітному «Доброго дня!» у відповідь на колюче «Здрастє!». Навіть не спаде на думку викидати сміття на вулиці чи жувати шкідливу гумку під час розмови.
У цьому закладі виховують справжню еліту, інтелігенцію і світлих та добрих дітей. А Михайло Гузун, «Сонечко», вулиця Михайлівська та Житомир – це синоніми для закордонних друзів хореографа.
На всіх фото Михайло Гузун разом зі своєю дружиною. І цього разу він теж запросив Тетяну Іванівну, аби вийшла красива світлина. Із 1973 року вони в Житомирі і вже стали живими легендами нашого міста. За їх плечима багато досягнень, перемог, вдячних вихованців та їхніх батьків, а головне – унікальна виховна методика, завдяки якій нас оточують чесні й відповідальні люди, яким можна довіряти.
