Торік з України до Ізраїлю виїхали майже 6 тисяч людей. Це у півтора рази більше, ніж у попередні роки, констатують в ізраїльському Міністерстві алії та абсорбції. Серед причин пожвавлення еміграції з України називають нестабільність політичної ситуації, економічні труднощі та війну на Донбасі. Серед емігрантів є як колишні мешканці Донбасу, так і інших регіонів України.
Алія – репатріація євреїв на батьківщину. Це поняття закріплене у законі Ізраїлю про повернення – воно надає правову основу для ізраїльського громадянства кожному єврею. Це одна з цілей, які ставить перед собою держава, тому для людей, які бажають здійснити відповідну процедуру, шлях до історичної батьківщини максимально спрощений.
«Україна їде масово. Ми не можемо сказати, що це якась специфічна група людей, ми не можемо сказати точно, звідки вони – з периферії або з центру, мають освіту чи ні. Ми не можемо сказати, що це саме молодь, як, наприклад, з Росії. Мені здається алія – це, за великою мірою, зріз єврейської громади України. Там репрезентативно представлені практично всі групи. Це говорить про те, що ми бачимо пожвавлення алії з України в цілому», – зазначив провідний науковець Міністерства алії та абсорбції Ізраїлю Зеев Ханін.
Фахівець не підтвердив припущення про те, що найбільш широко в українській алії останніх півтора року представлений саме Донбас. За його словами, це може відбуватись тому, що люди їдуть до Ізраїлю, попередньо виїхавши із зони конфлікту і до консульства звертаються вже у Києві, чи, наприклад, у Харкові. Тому до статистики еміграції вони потрапляють саме з цих районів. Міністерству вдається зрозуміти, з яких вони областей тільки із соціологічних досліджень.
Усе-таки пожвалення еміграції зі східних областей України відбувається. Але, за словами Ханіна, не радикально.
«Нестабільність ситуації в Україні та економічні труднощі – це те, що призводить до підвищення міграції. Фокус-групи, в яких ми проводили опитування, показують, що навіть зі сходу України люди приїжджають не назавжди, як вони стверджують. Пересидіти ситуацію, щоб, коли все закінчиться, можна було повернутися. Та практика показує, що 90% не повертаються. Люди беруть паспорти «про всяк випадок», приїжджають на кілька місяців або на рік-два. Втім, потім в них знаходиться робота, їхні діти йдуть в місцеві школи, вони вивчають мову і залишаються», – розповідає Зеев Ханін.
