Наприкінці жовтня, п’ятеро військовиків, які були поранені під час бойових дій під Дебальцево, відбули на лікування у центральний військовий шпиталь Будапешта. На пункті переходу “Лужанка-Берегшурань” їх було відправлено двома ”швидкими” в шпиталь столиці Угорщини.
Серед них був і 24-річний бердичівлянин Вадим Зябліцев після серйозного поранення отриманого виконуючи військовий обов\’язок на східному фронті, у Дебальцевому.
Свого часу Вадим пішов захищати Україну. Раніше ніде не служив, тому доводилося проходити інтенсивне навчання, після чого його направили на доукомплектування 128-ї гірсько-піхотної бригади. Практично одразу опинився на передовій.
У зоні АТО Вадим Зябліцев перебував півроку. Поранення отримав 11 лютого під Дебальцевим. Військовослужбовців, які заступили в наряд, накрили снаряди з артилерійської установки «Град». Під цим вогняним дощем опинився і Вадим.
«Снард розірвався приблизно в 4—5 метрах від мене. Вона влучила у дерево і осколки посипалися врізнобіч. Ніде сховатися, навіть часу не було обмірковувати, куди тікати. Просто припав до землі і чекав, поки закінчиться це пекло, – згадує Вадим. – Під час цього обстрілу я отримав травму голови, через що у мене повністю відмовили ноги. І лише після двох місяців лікування помаленьку почав ходити».
Вадим каже, що його часто запитують, чому записався добровольцем, однак відповіді на це запитання він не знає і досі. Має тільки одне пояснення: любить свою державу, тому не зміг стояти осторонь. З його ж слів, у зоні АТО всі були більш згуртовані, дружні, бо над кожним однаково літали снаряди. А у цивільному світі трохи інша ситуація, не всім вдається впоратися зі своїми емоціями. Та й пережите часом дається взнаки… Нині серед Вадимових військових побратимів багато тих, хто у будь-яку мить готовий повернутися на фронт – передову. Мовляв, не можуть спокійно жити, знаючи, що їхні товариші у небезпеці.
Але поки що на Вадима Зябліцева чекає реабілітація. Після перенесеної операції з видалення осколків, а відтак лікування у вінницькому та мукачівському госпіталях, він проходитиме її за кордоном.
«Вважаю, що в Україні найкращі лікарі, однак у наших медичних закладах немає такого обладнання, як у країнах ЄС, – каже Вадим. – Саме тому довгий час домагався, аби мене включили у списки тих, хто проходитиме реабілітацію в Угорщині. Там у мою черепну кістку, яка була пошкоджена осколками снаряда, зможуть вмонтувати спеціальну металеву пластину».
