18 лютого Верховна Рада України відібрала в простих українців право на безоплатне отримання земельних ділянок. Відібрала не просто так, а під пафосними гаслами боротьби з корупцією.
Тож надалі селянин, скажімо, на Миколаївщині, Вінниччині чи на Львівщині, не зможе більше безплатно одержати шмат землі для того, щоб побудувати хату чи займатися особистим селянським господарством. Тепер для цього селянин муситиме брати участь в земельному аукціоні, що допоможе, на думку авторів закону, подолати земельну мафію. Звучить як фарс? Для 228 депутатів, з головою Верховної Ради Гройсманом включно, очевидно, ні.
Ще більшого цинізму додає цьому закону те, що ухвалено його було саме18 лютого, в день, коли два роки тому за гідне життя на українській землі віддали своє життя десятки героїв. Чи думали про ту велику жертву народні (чи можна їх після цього назвати народними?) обранці, голосуючи за законопроект №2279 і позбавляючи мільйони співвітчизників, у тому числі родичів і нащадків загиблих два роки тому, права на майбутнє?
Мушу сказати, що ще коли цей законопроект проходив перше читання, я почав бити на сполох – він дискримінаційний щодо простих українських громадян! Вносив поправки, але марно. На жаль, мене не почули. А автори законопроекту скрізь розповідали про те, як земельні аукціони подолають корупцію у земельній сфері.
Це підла й цинічна брехня – загальновідомо, що конкурси й аукціони є одним із основних корупційних інструментів можновладців. Вся Україна розкрадена через конкурси! Я вкотре наголошую, що ганебний закон №2279 спрямований не на знищення земельної мафії, а на позбавлення простого українця конституційних земельних прав. Прав на ділянку землі, на якій він зможе побудувати хату й вирощувати сільгосппродукцію, щоб прогодувати себе й родину. Нагадаю, за даними Держстату середня зарплата в сільському господарстві на сьогодні становить 3 тис. 385 грн. – це у тих, хто має роботу, та з урахуванням високих зарплат фахівців і керівників. Загальна заборгованість з виплати заробітної плати в Україні склала 1,881 млрд. грн на 1 січня 2016 року. Я вже не кажу про реальний стан справ із працевлаштуванням на селі, більшість селян живе за рахунок власного господарства. Чи багато селян зможуть за таких умов брати участь в земельних аукціонах, як це за них вирішили депутати? Питання риторичне.
У даній ситуації я вважаю особисто відповідальними за ухвалення Закону про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів №2279 голову Комітету з аграрних питань Т. Кутового та спікера парламенту В. Гройсмана. Один сфальшував рішення Комітету про схвалення законопроекту, а інший знав про це і все одно вніс на розгляд, бо обидва були вмотивовані якимись інтересами – тільки не народними. Замість того, щоб зруйнувати злочинні корупційні схеми у сфері земельних відносин, їх наразі тільки вдосконалюють, жертвуючи інтересами вже й так зубожілих простих громадян.
Дуже гірко й соромно від того, що закон було ухвалено завдяки голосам депутатів фракції «Блоку Петра Порошенка». Після такої ганьби я закликав Голову Верховної Ради України В. Гройсмана подати у відставку.
Проте мій голос наразі губиться в бравому рапортуванні чиновників про боротьбу з корупцією в Україні, яка все більше нагадує боротьбу з власним народом.