У селі Краївщина Володарсько-Волинського району вже третій рік лютує неприязнь між Надією Гонгало та Петром Примаченком. Все почалося з того, що Сергій Гонгало, син Надії Григорівни, ще у 2013 році вкрав у Петра Івановича генератор від трактора Т-25. Натомість гіркий присмак крадіжки отруює їхнє життя ще й досі. Молодик зізнався у злочині, відпрацював свої 200 годин виправних робіт, генератор знайшли і повернули власникові, але невиплаченою залишилася завдана моральна шкода.
Петро Примаченко у цьому питанні виявився принциповим. Він бореться за справедливість і вирішив, що таки доб’ється визначених вироком суду 2 тис. грн. компенсації. Півтора місяці тому було зроблено перший крок. Здобиччю став телевізор в оселі Надії Гонгало, який оцінили в 500 грн.
У кожної сторони конфлікту свої аргументи. Ми поспілкувалися з Надією Гонгало та Петром Примаченком, і, як виявилися, обидві сторони вважають себе жертвами беззаконня і свавілля правоохоронних органів. Натомість у головного фігуранта Сергія Гонгало все стабільно. Молодик продовжує пиячити і ніде не працює. Всі документи, які надходять із правоохоронних органів, рясніють звітами про те, що майна в нього немає, але щоразу він пише заяви, в яких обіцяє через місяць виплатити моральну компенсацію.
Мати горе-сина побивається за телевізором
Надія Гонгало побивається за своїм телевізором «Rainford», який 20 січня винесли з хати. Жінки тоді не було вдома, а в неї гостював син Сергій. Надія Григорівна каже, що він навіть не прописаний у її будинку, а телевізор придбав старший син, який зараз бере участь в АТО. Мама не виправдовує непутящу дину. Каже, що син п’є, але, як приходить до неї, ніколи не відпускає його голодним.
Після крадіжки їй теж свого часу перепало від Петра Примаченка. Жінка розповідає, що якось гнала корову на пасовище повз город Петра Івановича. Після дощу там з’явилися печериці, і вона назбирала трохи тих грибів. Потім разом зі своїм співмешканцем вони їхали велосипедами в сусіднє село, а їх наздогнала машина Примаченка, перегородивши дорогу. Зі слів Надії Григорівни, він почав бити чоловіка, вдарив по обличчю і її так, що аж вмилася кров’ю, а потім дістав биту і лупцював жінку по спині.
«Щоб не його дитя, яке почало кричати в машині, то не знаю, що було б…», – каже потерпіла.
Жінка зняла побої, і Петро Іванович навіть просив, аби вона забрала заяву з поліції. Однак, суд все ж виніс йому вирок – 180 годин громадських робіт.
Про те, що з хати серед білого дня виносять телевізор, Надію Григорівну повідомила по телефону невістка. У її бідній хаті він виявився найціннішою річчю. Поки жінка добігла, машина Петра Примаченка, в яку завантажили побутову техніку, разом із сільським головою, дільничним інспектором та представником виконавчої служби вже від’їхала від її оселі.
Надія Григорівна нарікає на правоохоронні органи, що під час її відсутності з хати забрали майно, яке не належить синові. В оселю вломилися, а Сергія змусили підписати якийсь папірець. Жінка каже, що в сільраді їй двічі нагрубіянили, тому вона написала заяви в поліцію і прокуратуру районного та обласного рівнів. З правоохоронних органів прийшли листи, в яких їй повідомили: має право звернутися з позовом до суду, аби довести, що арештоване майно належить їй, а не сину. Поки жінка мало не ридає над паперами, селом ходять чутки, що її «Rainford» з пультом стоїть у сільраді.
«Хай верне мій телевізор! До мене претензій хай не має, син є, то з ним хай розбирається. Залякує мене, що хату спалить, щоб убралася звідціль. Він усіх тут лякає. Я поїду у Володарськ-Волинський і зроблю завіщаніє на Примаченка Петра Івановича, щоб він мені дав спокій і я могла нормально жить, щоб я хазяйство вела і не боялася», – так рішуче налаштована потерпіла.
Надія Григорівна боїться, що не це не останній рейд у її хату. Саме тому вивезла з дому пральну машину та насіннєву картоплю.
Всю суму моральної школи Петро Пимаченко перекаже на дитбудинок
Петро Примаченко позиціонує себе як людина, яка бореться за справедливість, і вважає, що злодії мають бути покарані. Про заповіт він нічого не знає, але запевняє, що всі до останньої копійки 2 тис. грн. моральної шкоди перекаже на потреби дитячого будинку.
Про Петра Примаченка в Краївщині розповідать, що він дуже любить своїх ще малих дітей від другого шлюбу. Він гарно говорить і може пожартувати, але краще йому не переходити дорогу. Петро Іванович пам’ятає всі образи і може навіть налляти своїм кривдникам солярки в криницю. Одним словом – «дуже вредна і мстива людина». У селі він фактично монополізував ринок цигарок та спиртного. У єдиному місцевому магазині такого добра не продають, але всі знають, коли вже геть не терпиться, втридорога ці товари можна придбати у Примаченка. А ще він підпільно торгує бензином.
Попри кумівство з Петром Примаченком, навіть сільський голова Юлія Гаврилюк не приховує, що люди часом скаржаться на його грубість та емоційність.
«Приїхав у виконавчу та й кажу, що, люди добрі, давайте я буду писати заяву в суд, у прокуратуру, бо третій рік проходить, а мені не повертають борг. Мені подзвонили, і 20 січня ми поїхали. У хату я не заходив, туди пішли сільський голова, міліціонер і двоє представників виконавчої служби. Винесли телевізора, якого оцінили в 500 грн., але за нього аби дали 300 грн. Мені ці гроші не потрібні. Я їх перечислю в дом малютки в Житомирі», – розповідає Петро Іванович.
Чоловік розповідає, що завів аж чотири папки зі справами про крадіжки в нього. Все розпочалося з генератора. Через 3-4 місяці його повернули, але за той час набігло 2 тис. грн. моральної шкоди, бо ж орали і сіяли йому односельчани.
Про гриби в Петра Івановича своя версія. За його словами, хотів показати дітям красу і обіцяв нову страву – смажену картоплю з грибами. Стояв посеред свого городу і кричав «Хто?». Дізнався, що гриби відрами винесли Надія Григорівна разом із своїм співмешканцем. Він справді перестрів їх нетверезих на дорозі. Чоловік перший простягнув до нього руки, а жінку він лише штовхнув. Перед тим Надія Гонгало билася вдома з сином Сергієм, тому й була в синцях. За його словами, міліція тоді навіть не приїхала на місце події і не опитала свідків.
«Мені 125 стаття! Мені 55 років, у мене нормальна, культурна, порядочна сім’я, і мені на старості років приписали 125 статтю і 180 діб відробити при сільській раді. Обікрали трактора – нічо, тішина, обікрали машину – тішина, в людей рвуть замки – тішина, сільську раду обікрали – тішина, зерно крадуть, борони крадуть – тішина. Я назбирав 4 папки лічно про себе. То де ж справедливість, хочу спитать. Я зловив злодія, а бачте, що виходить. Ноч’ю їздять машини і провіряють хати-пустки. Страшно вийти на вулицю. Я не можу спокійно спать, в мене трактор, машина, прицепи, борони, свині, кози, собаки і я боюся спати. Годую трьох собак, щоб мене сторожували. Я не можу захистить свій двір. Бачите, як злодії у нас захищені законом», – розповідає Петро Примаченко.
Петро Іванович все ж домагатиметься моральної компенсації. Каже, що пропонував забрати з хліва матері Сергія Гонгало корову, аби продати за 5 тис грн. Мовляв, 2 тисячі – йому, а 3 віддати кривдникові. На запитання, чому забрали телевізор з хати Надії Григорівни, де син не прописаний, відповідає: «Мати воспітала сина, то хай за це відповідає. Моя мати воспітала 7 чоловік, і всі робили. Я з колгоспу пішов в армію і зараз роблю, щоб сім’ю годувати».
Сторони конфлікту просто так не розійдуться
У телефонній розмові голова Краївщинської сільської ради Юлія Гаврилюк одразу спростовує всі плітки – телевізора в сільраді немає. Вона опинилася в понятих за збігом обставин. Вдома не було депутата, закріпленого за вулицею, тому й попросили її зайти в оселю до Надії Гонгало. За її словами, Сергій на диво тверезий був удома. Юлія Гаврилюк радила, аби не віддавав телевізор, а запропонував виконавчій службі два старі ліжка. Та молодик сказав, що йому байдуже.
«Мені шкода Наді. У виконавчій службі казали, що раніше приїздили і в її присутності робили опис майна. Можливо, вона не знає законів, але якщо зробили опис, то рано чи пізно майно заберуть», – каже Юлія Віталіївна.
Як вважає голова сільради, сторони конфлікту просто так не розійдуться. Або Петру Примаченку виплатять моральну шкоду, або він вивезе все майно.
Так за правду і справедливість воюють у віддалених житомирських селах. Виявляється, і в глибинці люди знають закони, і свої права вміють відстоювати. Та спосіб боротьби у кожного свій.
