Мабуть, нікого не здивуєш вправністю, з якою українські можновладці підмінюють поняття. Справді, ми чи не щодня бачимо і чуємо як політики мало не на Біблії присягають у своїй любові до України. Проте поки вони розпинаються на телебаченні, на радіо і в газетах, гнівно закликаючи увесь цивілізований світ покарати агресора, ввести додаткові санкції та обмеження самі вони не здатні відмовитись від російських грошей.
В Україні набереться чимало прикладів «тихої» співпраці українських стратегічних підприємств з аналогічними в Російській Федерації і навіть з тимчасово окупованими Кримом та Донбасом. Проте у цій статті мова піде про неабиякий “вклад” в розбудову “руського міра” підприємствами Житомирської області.
Мало хто знає, але щебінь, якого в нас так багато, є стратегічною сировиною для будівництва в тому числі і сучасної військової інфраструктури. Він потрібен для будівництва доріг, залізничних насипів військово-інженерних споруд, бетонних ковпаків для дзотів та інших бетонних укріплень. В ідеалі український щебінь мав би йти на зміцнення українських оборонних споруд, але йде він на розбудову російської і сепаратистської залізниці, на військові укріплення ДНР та ЛНР. Чому так сталося? Справа в тому, що власниками таких підприємств, як ВАТ “Коростенський кар’єр”, ВАТ “Малинський каменедробильний завод”, ПРАТ “Пинязевичський кар’єр” є група компаній “Юнігран” яка через свого російського дилера компанію ТОВ “Атенор” збуває свою продукцію Російській Федерації, та в свою чергу щедрою рукою фінансує ДНР та ЛНР і, відповідно, забезпечує їх стратегічною сировиною.
Також до групи компаній «Юнігран» належить ВАТ “УКРВИБУХБУД” спеціалізацією якого є буропідривні роботи. Подібні підприємства були джерелом вибухівки для терористичних формувань на території Донбасу на початковій стадії конфлікту.
Яскравим прикладом служить історія з залізничною розв’язкою в місті Дебальцево. Цей величезний транспортний вузол був майже повністю зруйнований відступаючими українськими військами. Але вже за 12 днів його відбудували. Постає логічне питання, яким чином це сталося і хто цьому сприяв? Активно допомагала в цьому російська залізниця (ОАО “РЖД”) та її ремонтні підрозділи. Саме завдяки цим структурам російські військові залізничні ешелони почувають себе на Донбасі як у себе вдома.
Ситуація досягає рівня абсурду якщо згадати, що відповідно до українських санкцій, забороняється торгувати з Росією молоком, кетчупами, макаронами і т.д. А от стратегічною сировиною, яка прямо використовується ворогом на власні військові потреби, можна. Мільйони тонн щебеню з України йде на Росію, що підтверджено офіційною статистикою і яка є доступною для правоохоронних органів.
Список 30 найбільших отримувачів щебеню в РФ за підсумками 2015 року. Інформація з офіційного сайту компанії ТОВ “Юнігран” http://www.unigran.ua/ru/?p=4904
Виникає закономірне питанням, чому до цього часу в перелік санкційних товарів не внесено таку стратегічну сировину як щебінь, а натомість внесено молочні вироби, макарони і кетчупи?
