У Житомирському державному технологічному університеті 22 березня відбудуться вибори ректора. Про свої цілі та головні тези програми розповів один із кандидатів – доктор технічних наук, професор Іван Григорович Грабар.
Іван Григорович – автор 300 наукових праць, серед яких 30 книг і 40 патентів. У його доробку багато досягнень, а формулами професора Грабара нині успішно послуговується світова наука. До речі, саме цей житомирський науковець у 2004 році отримав перший європейський науковий грант по VII рамковій програмі на створення штучної кераміки для імплантів.
Зараз Іван Грабар – завідувач кафедри «Процеси, машини і обладнання» Житомирського національного агроекологічного університету. Попри це, із ЖДТУ його пов’язує 45 років, в яких переплелися і навчання, і наукові досягнення, і робота.
Через тиждень в ЖДТУ оберуть нового ректора, а поки пропонуємо читачам сайту “Житомир-онлайн” інтерв’ю із кандидатом на цю посаду професором Іваном Грабаром.
Іване Григоровичу, розкажіть, будь ласка, рішення балотуватися на посаду ректора Ви приймали самостійно?
Це було моє особисте рішення, але водночас багато людей, з якими звела мене доля в ЖДТУ, теж по-своєму на нього вплинули. В цьому університеті працює більше 10 моїх учнів, які стали кандидатами наук. Також я маю там свою лабораторію. Знаєте, для мене ЖДТУ, як перше кохання, з ким багато що пов’язано і яке пам’ятається на все життя. Окрім цього, по своїй природі люблю змагатися, адже це зобов’язує працювати над собою. Впевнений, що вибори ректора – це не війна, а змагання за кращу програму розвитку університету.
Наскільки важливою особисто для Вас є посада ректора одного із найбільших житомирських університетів?
Переконаний в тому, що майбутню державу має творити інтелект. Коли дивлюся на те, що нині відбувається в нашій освіті, стає страшно. В усі щілини освітньої системи проникає сірість та байдужість, які руйнують прекрасні ініціативи. Якщо все буде продовжуватися в такому ж темпі, то через 20-30 років нам доведеться запрошувати іноземців, аби вони навчали нас арифметики. Саме тому, принциповим своїм завданням бачу підвищення якості освіти і в першу чергу фундаментальної підготовки.
Що принципово нове Ви можете запропонувати студентам ЖДТУ?
Це програма «Мікрозаводи» або засоби виробництва, які отримає кожен випускник. В її основі лежить моя особиста розробка. Якщо молода людина не знайшла свою нішу на ринку праці, то має можливість розпочати власну справу. Ми будемо давати студенту не просто диплом, а засоби виробництва для того, аби розвивати свій бізнес. Так, мікрозавод – це універсальний модуль, який включається в розетку. Він працює за принципом конструктора ЛЕГО, з якого можна зібрати 5 мікроверстатів: токарний, фрезерний, відрізний, шліфувальний, свердлильний. Такі технічні пристрої будуть виготовлятися на базі нашого університету.
А як Ви бачите в майбутньому роботу професорсько-викладацького складу університету?
Жоден працівник не буде скорочений. Викладачі мають навчитися заробляти гроші через гранти та розробку нових технологій, інноваційну діяльність. Окрім цього, я переконаний, що кількість паперової роботи, якою займаються науковці в університеті, необхідно скоротити в 5 разів. За планами, звітами та іншими формальностями науковці не мають часу на розвиток і самовдосконалення. Більше того, жодна нарада не повинна тривати довше 30 хвилин. Докладу максимум зусиль до того, аби і студентам, і викладачам було комфортно в університеті.
Один із пріоритетів своєї роботи як майбутній ректор, Ви вбачаєте в програмі «Житло – молодим науковцям!». Розкажіть, будь ласка, про що йде мова.
Серед моїх планів є реалізація проекту «Наукове екомістечко «Полтехнік – 21 століття». Він передбачає забезпечення доступним житлом молодих сімей. Через поєднання екології, гармонії людини з природою та повернення до великої ідеї родової садиби. У багатьох країнах прийнято закон про родову садибу, який дає право кожній людині отримати землю на облаштування родового помістя. На Житомирщині вже є 20 таких родових поселень. Головна ідея полягає у будівництві оселі на лоні природи з екологічного матеріалу – дерева і саману (суміш соломи і глини). Зведення такого будинку обійдеться як мінімум у 10 разів дешевше, ніж зі звичних матеріалів. Але при цьому доведеться попрацювати своїми руками. Пропоную залучитися підтримкою Міжнародного екологічного проекту «Територіальна співпраця країн Східного партнерства», який дозволить компенсувати вартість ¾ всіх матеріалів. Взагалі, я окрилений ідеєю побудувати під Житомиром наукове екомістечко.
