Поет Михайло Плосковітов завітав у Житомир. Цього разу він привіз кілька нових творчих ідей, якими поділився за чашечкою кави.
Молодий поет окрилений весною. У нього багато планів та мрій, а головне, що з’явилися люди, які готові підтримати його ініціативи. Про пісні, Надію Савченко, нову збірку віршів та власну «Алісу в Задзеркаллі» розповідає Михайло Плосковітов.
Михайле, що змінилося у Вашому житті після творчого вечора у Житомирі?
У Червоноармійську теж відбувся подібний захід, на який завітали навіть представники місцевої влади. Відчуваю, що змінилося ставлення людей. Особливо це помітно, коли приходжу в якусь установу чи організацію. Люди бачили фото в газеті і, мабуть, через це стали більш приязними.
А вірші Михайла Плосковітова почали читати частіше?
Так. Мені навіть написала одна поетеса з Андрушівки. У листі розповіла про себе та додала вирізки з газет зі своїми віршами, а деякі навіть написані від руки. Вона попросила, аби я надіслав їй свою збірку. Днями зробив їй такий маленький подарунок. А після програми на телебаченні, в якій я брав участь, до мене вже через інтернет звернулися дівчата, які теж захотіли почитати збірку «Зима твого літа».
Чи вдалося створити щось нове після творчого вечора?
Написав вірш про Надію Савченко. У ньому є заклик, аби вона трималася. А ще працював над піснями, які привіз у Житомир.
Розкажіть, будь ласка, про свої пісні. Ви підготували тексти і музику?
Я написав лише тексти, а музикою займатиметься інша людина. Спочатку композитор працюватиме над текстами двох, аби подивитися, як вони їй підуть. А ще три поки почекають. Знаю, що є дівчина, яка готова цим зайнятися.
Про що ваші пісні?
Вони всі ліричні. Одна про маму. Є ще пісня до вчительського свята. Ми сьогодні на «Житомирській хвилі» разом із Наталею Кулініч та Артуром Самарцевим над ними разом чарували.
А ці пісні написані для якогось виконавця чи Ви самі будете їх співати?
Не знаю, чи зможу сам їх виконати. Поки що не уявляю себе як виконавця. Спочатку мушу збоку їх послухати, тобто як вони звучать у чиємусь виконанні.
Михайле, про третю збірку думаєте?
Думаю, що третя збірка отримала шанси. Знайшлися люди, які готові мене підтримати у такій справі. Окрім цього, мені пообіцяли допомогу у перевиданні першої збірки «Вона кохає».
Тобто, наскільки зрозуміло, у Вас вже готові вірші до нової книги?
Є вірші, яких немає ні в першій, ні в другій збірках, а також поезії, які ще ніде не були опубліковані. Всі свої вірші тримаю в електронному варіанті, бо так легше у них щось змінювати. Дістав старі записники і бачу, що до дечого теж можна внести корективи. З часом помічаю, що слова знаходяться не на своєму місці, а тому змінюю їх. З одним віршем носився у своїй голові 3-4 місяці і він таки написався. Зараз теж постійно щось крутиться в голові.
Тривалий час Ваша друга збірка «Зима твого літа» лежала на горищі. Широкому загалу Ви показали її лише на творчому вечорі у Житомирі. Яка доля цієї книги?
Вона розійшлася вся. В основному я її дарував, але й було багато охочих придбати збірку.
Про вірші Ви розповіли. А що читаєте останнім часом?
Мене зацікавила «Аліса в Задзеркаллі» видавництва «Фоліо» в українському перекладі. Там дуже цікаві фрази й вирази, а ще мені сподобався дизайн книжки, нестандартний формат і красиві ілюстрації. Таку б і я хотів видати. Це остання книжка, яку я прочитав.
Паперові птахи Надії (вірш, присвячений Надії Савченко,-ред.)
Летять, долітають твої паперові птахи
І до України, й до рідної отчої хати.
Єднаймося, друзі, Надію свою рятувати
Із пазурів осоружних орлиних лихих.
Бо між показних і постійних відписок, гонитв
Не має чого сподіватись на владу, Європу.
Політикам – лиш інтереси, а ми їм – холопи,
Не цінять простого людського життя вони.
Тримайтеся, Надю, за правдою – сила святих.
Хай правди бояться і судді, й кремлівські пілати,
Я вірю, я знаю Ви будете знову літати,
Бо стукають у кожне серце ваші птахи.
Гуртуймося, друзі, допоки біль волі не стих.
Не будьмо байдужими – серце від того міліє.
Надія для кожного з нас – як остання надія.
Прокиньтеся люди! Стукають в серце птахи.
Михайло Плосковітов
