Люди, які купують лотерейні квитки або беруть участь у розіграшах вірять в те, що їм пощастить. Комусь-таки таланить виграти джек-пот, квартиру, автомобіль, путівку на море або порося. Так, породисте, рожеве, клаповухе порося з добрими очима і закрученим хвостиком. Для когось такий подарунок стає справжньою радістю, а Лідія Йосипівна Феськова із с.Романівка Новоград-Волинського району виграла приз, а тепер не знає, що з ним робити. Жінка стала переможницею великого розіграшу призів від народного тижневика “Субота”, її прізвище опубліковане на сторінках газети, а тепер потрібно приїхати в редакцію, аби забрати своє породисте порося.
Непростий вибір
Однак, не все так просто. Лідія Йосипівна незадоволена призом. Точніше, подарунок вона хоче, але не такий. Для газети це перший інцидент, коли передплатниця відмовляється забрати те, що виграла. Бабуся періодично телефонує в редакцію і мало не плаче. Спочатку вона хотіла замінити подарунок. Потім просила віддати її гроші замість поросяти. Поки подарунок підростає на фермі, його майбутня власниця роздумує над черговим варіантом.
72-річна Лідія Феськова передплачує газету вже понад 5 років. Вона визнає, що відправляючи квитанцію на розіграш, мріяла про подарунок. Натомість порося стало неприємною несподіванкою. Пенсіонерка поділилася своєю печаллю прямо із воза. Разом із чоловіком Володимиром Яковичем вони їхали на конях по буряки. Кажуть, позичили транспорт, бо вже немає чим годувати курей. Окрім домашньої птиці у їхньому господарстві немає ні корови, ні свиней. Старенькі бідкаються, що здоров\’я вже не те, яким було раніше.
“Порося… Но як, сонечко, його забрать? За машину скільки треба заплатити. Кого не питаю, ніхто не хоче порося в машину брать, бо воно там усе завоняє. Не можна нікого знайти. В автобус тоже не візьмеш. Я дзвонила в редакцію, а вони зі мною навіть говорить не хочуть. Мені за порося предложили тільки 10 кілограм цукру за 140 гривень. Це хіба правильно, скажіть мені?”, – розповідає Лідія Йосипівна.
Жінка порахувала, що транспортні послуги їй обійдуться у 500-600 гривень. На ринку порося коштує в межах 800-1000 гривень. Ціна залежить від того, скільки воно заважить. Таким чином, доведеться витратити немало грошей за подарунок.
Лідія Феськова бачить такий вихід із ситуації: “То хай би мені дали щось друге таке. Там же пєчки і мультиварки, хай би мені щось пам\’ятне було. Щоб взяти в руки і привезти додому. Просила гроші, то сказали нє. Такі виграші люди получають, стільки грошей там… І комбайни і якісь самогонні, а мені порося. То що з того, як я його привезти не можу. Довольна, що виграла, но тільки не порося”.
За порятунком – у сільраду
Після різних комбінацій Лідія Йосипівна вирішила звернутися до голови сільської ради. Розповіла про свою проблему з надією, що місцева влада зможе вплинути на редакцію “Суботи”.
Голова Брониківської сільської ради Надія Залевська вже вдруге обрана на цю посаду. Щодня їй доводиться вирішувати проблеми жителів чотирьох сіл Броники, Кропивня, Марушівка та Романівка. Надія Федорівна намагається допомогти всім, хто до неї звертається. Вислухала й Лідію Феськову, яка на днях прийшла зі своєю бідою.
“Лідія Йосипівна попросила, аби я взяла номер телефону фермера. Я звернулася в редакцію “Суботи” і мені пояснили, що грошей вони не даються, бо самі купують порося. Сказали, що потрібно погодити дату та час, коли приїде передплатниця. Її сфотографують з поросям і надрукують в газеті”, – пояснює Надія Залевська.
У Брониківській сільській раді теж читають газету “Субота”. Кажуть, що цього року виграти призи пощастило 4 жителям навколишніх сіл. Тому й про інцидент з поросям знають всі співробітники органу місцевого самоврядування. Тут визнають, що з Лідією Феськовою важко знайти компроміс. Жінка хоче порося, але водночас не бажає понести жодних витрат. У сільраді навіть знайшли машину, яка зможе привезти клаповухий приз із обласного центру. Однак, переможниця не погоджується профінансувати вартість пального.
Голова сільради наголошує: “Сільська рада не може заправити машину. У мене є люди, які потребують допомоги. Наприклад, наші АТОшники. Ми їм всім із бюджету сільської ради виділяємо по 1000 гривень. Чорнобильцям напередодні річниці аварії треба допомогти. Інвалідам І та ІІ груп хочемо виділити теж по 1000 гривень, а тим, хто брав участь у ліквідації аварії на ЧАЕС – по 500 гривень”.
На запитання, який вихід із ситуації бачить найвища посадова особа Романівки, Надія Залевська відповідає так: “Поїхати і забрати порося!”.
За безкоштовним поросям селяни готові йти в Житомир пішки
Жителі Романівки взагалі не бачать жодної проблеми в ситуації Лідії Феськової. Селяни кажуть, що за безкоштовним поросям до Житомира можна й пішки дійти.
Чоловіки жартують. Мовляв, їм би такий подарунок, то одразу закололи б – і свіжина буде, і ковбаса.
Пан Віктор каже, що й сам вигравав телефон і солодощі від “Суботи”. Чоловік не розуміє, що може вигадувати Лідія Феськова: “Я 100% поїхав би за поросям. Якщо їй дорого їхати за поросям у Житомир, то нехай їде не базар та й купить дешевше. Чому людям голову морочить і собі? Дають даром порося, а вона каже, що ще й дорого. 15 літрів бензину і це виходить 200 з лишнім рублів. Що ж там тих грошей? Кинув свиню та й повіз собі”.
Відстань від Житомира до Романівки – це 80 кілометрів. За підрахунками досвідчених водіїв, на такий маршрут потрібно витратити 300 гривень, якщо їхати зі швидкістю 80км/год. Коли ж Лідія Йосипівна захоче швидше добратися в місто і повернутися додому, доведеться заплатити водієві 400 грн.
У “Суботі” на жодні поступки не підуть
За роз\’ясненням звернулися в редакцію газети “Субота”. Там пояснили: у положенні про розіграш немає пункту, що призи можна обміняти. Також не передбачено, що за подарунок, який не влаштовує, виплачують гроші.
У редакції кажуть, що народний тижневик несе непередбачені витрати. Поки Лідія Феськова думає, порося потрібно годувати. Зі своєї кишені фермер не збирається утримувати приз.
У “Суботі” запевнили, що незважаючи на примхливу передплатницю, газета любить своїх читачів.
На фоні цих перипетій газета “Субота” виглядає комічно. Придумали розіграш призів, надрукували прізвища переможців аж на двох сторінках і створили купу проблем собі, Лідії Феськовій та ще й вплутали сюди сільського голову. Віддали б краще ці шпальти на рекламу, яка приносить прибуток.
Газета сама розплачується за свою щедрість. Розрекламували на телебаченні і радіо породистих поросят, самогонний апарат, мультиварки, мікрохвильові пічки, кухонні комбайни. Люди на це повелися, побігли на пошту, щоб передплатити “Суботу”, а потім ще й купили конверти і відправляли в Житомир листи з усієї області. Однак, ніхто не подумав, що подарунками читачі можуть бути незадоволені.
Заробляйте гроші на передплаті, виплачуйте журналістам зарплату і живіть у своє задоволення. Та де там! “Субота” роздає породистих поросят! Дотішилися, підсунувши справжню свиню своїй передплатниці.
Чи вдасться передплатниці домовитися з газетою? Побачимо зі сторінок “Суботи”, де, сподіваємось, може з\’явитися фото Лідії Йосипівни з поросям.
