У Житомирі готуються відзначати Всесвітній день авіації та космонавтики. Завтра, 12 квітня, цілі делегації представників влади різних рівнів покладуть квіти до пам’ятника Сергію Корольова на однойменному майдані, а потім і до його бюсту на вулиці Дмитрівській. Саме так роками вшановують космічні досягнення на батьківщині геніального конструктора Сергія Корольова.
Однак, за яскравими квітами, краватками і гучними промовами чиновників, ховається гірка правда. Мова йде про унікальний єдиний в Україні музей космонавтки, який нині переживає не найкращі часи. Покладання квітів – це лише імітація роботи і приховування багатьох проблем цього закладу.
Замість того, аби нести букети та повторювати з року в рік шаблонні фрази та хвалебні оди Корольову, космосу та Житомирщині, краще б чиновники опустилися на землю. Музею космонавтики потрібна допомога. І не просто обіцянки, що ситуація перебуває на контролі, а гроші. Першу інвестицію в порятунок закладу можна зробити вже завтра, зекономивши на квітах. Унікальним експонатам не потрібна штучна увага. Вони вимагаютьфіннасових вливань, які зроблять Житомир привабливим для туристів і наповнять місцевий бюджет.
Правду про реальний стан справ у музеї космонавтики відкриває своїм читачам сайт «Житомир-онлайн». Прочитайте, будь ласка, аби зрозуміти, як в обласному центрі потрібно змінити підхід до відзначення Всесвітнього дня авіації та космонавтики.
Житомирський музей космонавтики ім. С.П. Корольова – одна з небагатьох пам’яток міста, яку, як правило, відвідують гості Житомира. Нещодавно в музей космонавтики мер міста приводив Консула США. Пам’ятка могла би стати принадою міста, але через невдалу спробу збільшити приміщення музею тепер він знаходиться на межі руйнування. Завдяки зусиллям будівельників тепер, як кажуть, і не туди, і не сюди: ні добудувати, ні зруйнувати.
Музей заснували ще в 1993 році, і вже на той момент приміщення не могло забезпечити представлення всіх експонатів. Будівлю, в якій він розташувався, вважали тимчасовою. У 2011 році обласна рада виділила кошти на добудову нового корпусу музею та планетарію. Підрядником було визначено НВА «Житомирський моноліт» на чолі з почесним громадянином Житомира Володимиром Нікуліним. А вже у 2012 році почались судові тяжби, які тривають і досі.
Що насправді добудовували будівельники?
Будівництво нового корпусу зупинилось після того, як підрядники почали зводити каркас, не підписавши акт прихованих робіт. Цей документ засвідчує, що фундамент має обумовлену проектом кількість арматури та витримає складну конструкцію. Без акту керівництво музею справедливо відмовилось підписувати акти на подальші роботи. Визначити, чи є у фундаменті вся арматура, можна двома шляхами: або за рахунок спеціальної апаратури, або доручити іншій будівельній структурі розкопувати фундамент, щоб переконатись у цьому на власні очі. Проте коштує і один, і інший варіант не мало, а власних коштів у музею немає. Відомий за межами міста, він веде ледь не жебрацьке існування. Навіть найняти юриста музей за власні кошти не може. На щастя, захищати на громадських засадах не відмовив адвокат Роман Орєхов.
Про перипетії із судовою справою він розповідає дуже емоційно: «Склалась безвихідна ситуація – ні добудувати, ні зруйнувати цю конструкцію. Нову будівлю підрядники причепили до прибудови, в результаті тепер і ангар музею в аварійному стані. Проведено багато судових експертиз, які знайшли купу порушень. Добудовувати на цьому каркасі однозначно не можна».
За словами адвоката, навіть представник підрядника Володимир Нікулін підтвердив у суді, що самовільно, не погодивши із замовником, відійшов від проекту. Хоча до самого проекту також є питання.
Вистачило нахабства піти до суду
Цікаво, що, попри всі ці порушення, які, щоправда, стали відомі вже в процесі судового розгляду, ініціювали розгляд справи саме будівельники. Після того, як музей відмовився продовжувати роботи та підписувати акти, НВА «Житомирський моноліт» подало позов до суду, щоб музей підписав акти виконаних робіт та заплатив кошти за сумнівні роботи. Справа потрапила судді Господарського суду Оксані Машевській, яка вирішила грунтовно розібратися в тому, що насправді відбувається між музеєм та будівельниками. Після кількох судових експертиз і знайдених 44 порушень, які зробили будівельники, суддя винесла рішення не лише відмовити НВА «Житомирський моноліт» стовно підписання актів, але й визнала договір підряду недійсним з ініціативи суду. На той момент за будівництво «Житомирський моноліт» вже отримав близько 2 млн. гривень, коли курс долара був ще 8 грн.
Куди рухатись далі?
Це для музею тепер питання № 1. Те, що набудувало підрядне підприємство, – об\’єкт незавершеного будівництва, який не можна вважати придатним для використання за функціональним призначенням навіть під фондосховище, оскільки висота приміщення не відповідає затвердженим нормативам для зберігання окремих експонатів у музеї космонавтики. Добудувати нові приміщення наразі неможливо, оскільки невідомо, чи є у фундаменті арматура у достатній кількості. Та, власне, після того, як будівництво зупинилось, його ніхто не законсервував, оскільки на це потрібні додаткові кошти, яких у музею немає. Тож зараз «новобудова» вражена корозією. З якого боку не подивишся – добудовувати «шедевр» будівельників неможливо. На думку директора музею Ірини Дячук, єдиний вихід – розібрати повністю та почати з нуля, проте грошей на це ніхто виділяти не квапиться.
Адвокат Роман Орєхов, навпаки, вважає, що про теперішню будівлю музею варто забути, натомість перенести комплекс до кінотеатру «Космос» на Польовій: «Кінотеатр наразі пустує. Якщо вкласти кошти в його реконструкцію та перенести туди музей, місто отримає гарний тематичний район, цікавинку для житомирян та гостей міста та вирішить музейне питання на багато років».
P.S.
Невелика ремарка. Директор НВА «Житомирський моноліт», яке побудувало невідомо що замість музею, Володимир Нікулін – почесний громадянин Житомира. Цей статус будівельник отримав у 2012 році (від Володимира Дебоя) за те, що при радянській владі очолював управління капітального будівництва при обкомі партії. Насправді, в Житомирі його заслуги особливо ніхто не знає. Проте особистість він насправді знакова. Саме йому ми завдячуємо знесенням за часів СРСР пам’ятки ЮНЕСКО – церкви Богородицького монастиря. Вона колись розташовувалась біля нинішньої 33-ої школи по вул. В. Бердичівська. Проти її знесення виступила тоді інтелігенція: поети, письменники, художники… Але все вирішив підпис Нікуліна. Вночі церкву знесли бульдозерами. То чому такій людині взагалі дали статус почесного громадянина. З іншого боку, також не зрозуміло, куди дивляться наші патріоти. Чому ми зносимо кам’яні пам’ятники Леніну, а живі «ленінці» носять звання почесного житомирянина та ще й воюють із музеями.
