Чи варто вірити українському Президенту, коли він розповідає про свій бізнес?
Чи знаєте ви, що президент Сполучених Штатів заповнює декларацію про одержані доходи та сплачені податки на 45 сторінках? Ще 9 сторінок займає декларація про розкриття свого фінансового стану.
Саме тому громадяни Сполучених Штатів можуть дізнатися, що Барак Обама, до прикладу, має іпотечний кре¬дит на 30 років під 5,625% річних, сума виплат по якому в 2014 році становила $39 566, або сума відсотків, отриманих президентом США від “JP Morgan”, становить лишень $ 16, а от проценти за дер¬жавними цінними паперами від “Northern Trust Securities” вже серйозніше — аж $12 961. А ще поміж іншого, подружжя Обам пожертвувало на користь “Fisher House Foundation” $9066, а на потреби “National Congress of Black Women” — тільки $1500. І так далі – аж до останнього долара.
Оце є прикладом міжнародних стандартів декларування доходів західного політика високого ран¬гу.
Що ж знають громадяни України про фінансовий стан і сплачені податки свого Президента? У майновій декларації на 9 сторінках, яку Президент разом із сотнями тисячами українських чиновників підсовує громадянам України, лише узагальнені суми незрозумілого походження, без жодної конкретики.
Цими днями Петро Порошенко зробив гучну заяву, що він перший Президент України, який ставиться серйозно до декларування доходів. Але чи так це на-справді?
Усі факти зводяться до того, що ні. Він продовжує тримати свої активи за кордоном на рахунках офшорних фірм, назви яких протиправно та вперто не вказує в декларації. А видимою частиною бізнесу в Україні Порошенко володіє через юридичну особу — Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд “Прайм Ессетс Кепітал”, але й цієї інформації ви теж не знайдете в декларації Президента.
Сівши у крісло Президента, Петро Порошенко не відмовився від свого бізнесу. Він лише вміло закамуфлював свою причетність до нього.
Але — ближче до фактів.
ЧИ ПРАВДА, ЩО ОФШОР ПОТРІБЕН БУВ ПРЕЗИДЕНТУ ЛИШЕ ДЛЯ “СЛІПОГО ТРАСТУ”?
Епопея із призначенням Гройсмана дещо відвернула увагу від важливої теми — Президент і його офшорні компанії.
Громадяни України очікували, що після повернення додому після майже двотижневої відсутності Президент розвіє всі сумніви та підозри щодо процесу передачі в управління незалежному управителю свого бізнесу, та документально спростує всі звинувачення, які пролунали на його адресу за останні тижні. Наприклад, продемонструє підписану трастову угоду з Банком Ротшильд, або дасть спільну прес- конференцію з його представником, або хоча б продемонструє офіційний прес-реліз від банку, в якому буде підтверджено публічно факт передачі в траст.
У дійсності виявилося все навпаки: жодної точної інформації або документів оприлюднено не було. Натомість кожне нове пояснення Президента вносить усе більше плутанини, ставить нові питання, і посилює підозри щодо правдивості його слів і прозорості намірів.
Тепер, коли, за словами Порошенка, вказана трансакція завершилась остаточно, можемо проаналізувати на основі інформації, яка є публічною, яким чином відбулось виконання чергової обіцянки Порошенка, що насправді відбулося з його часткою в “Рошені”. Суть сказаного Президентом 10 квітня зводилась до того, що після 12 місяців підготовки угода про передачу в траст належної йому частки в концерні “Рошен” була підписана 14 січня 2016 року, а усі юридичні формальності були завершені вкінці і березня — на початку квітня. Все — крапка, тему нібито вичерпано.
Але, якщо порівняти дані реєстрів компаній щонайменше двох країн з інформацією, яку оприлюднювали радники Президента, то з’являються сумніви, що Президент чесний із виборцями. І все тому, що 14 січня 2016 року, як заявлено, передати частку Порошенка в “Рошені” у траст Банку Ротшильд було неможливо. Бо якщо дійсно 14 січня угода про передачу в траст і була підписана, то вона могла стосуватися лише частки українського ЗПНІФ “Прайм Ессетс Кепітал”. Саме це товариство станом на 14 січня та аж до 25 березня 2016 року володіло 85% часткою фабрикою “Рошену” в Україні, Росії, інших країнах.
Але, за словами самого Порошенка та його юридичних радників, Банк Ротшильд не приймав його українських активів! І, мовляв, саме тому було створено спеціальну офшорну заморсь кукомпанію (як можна зрозуміти — “Prime Assets Partners”), яка й мала стати кінцевим власником “Рошену”.
Так ось халепа: станом на зазначену дату віргінська компанія не мала жодного юридичного стосунку до українських активів “Рошену”, оскільки лише починаючи з 25 березня 2016 року нідерландська компанія “Roshen Europe B.V.”, якою віргінська компанія володіла через кіпрську компанію “СЕЕ Confectionery Investments Limited”, набуває у власність від ЗАТ “ЗПНІФ “Прайм Ессетс Кепітал” Порошенка 85% частку “Рошену”.
Що ж тоді могло передаватися в довірче управління 14 січня, 2016 року, як стверджує Порошенко? А нічого, бо віргінська компанія “Prime Assets Partners” ні станом на ту дату, ні до цього моменту не володіла часткою “Рошену” в обсязі, який підлягав передачі в траст.
Ось докази цього. Як вказано в реєстрі компаній Кіпру, того ж 25 березня, рада директорів кіпрської компанії “CEE Confectionery Investments Limited”, якою до цього моменту на 100% володіє віргінська компанія Порошенка, приймає рішення про збільшення статутного капіталу та додаткову емісію 18 000 акцій цієї компанії. Ці акції викуповуються… українським ЗАТ “ЗПНІФ “Прайм Ессетс Кепітал” Порошенка за ціною 218,12 євро за одну акцію. В результаті цієї трансакції український фонд Порошенка стає власником 90% акцій кіпрської компанії, яка через нідерландську володіє 85% часткою “Рошену” в Україні. А вкрай “необхід¬на” для оформлення довірчого управління віргінська компанія “Prime Assets Partners” залишає собі лише 10% капіталу кіпрської фірми.
Виходить, що слова Президента про те, що використання офшорної компанії зумовлено винятково цілями укладення трастової угоди, м’яко кажучи, не зовсім відповідають дійсності.
Невипадково купівля 18000 акцій на Кіпрі українським фондом Порошенка замовчується його юридичними радниками. Вчинок цей виглядає вкрай не патріотично — український Президент Порошенко інвестує в економіку Кіпру 3 926 160 євро для того, щоб контролювати “Рошен” не напряму з України і сплачувати тут податки, а конструює структуру власності через кіпрську та нідерландські фірми-“прокладки”, податковий режим яких дозволяє оподатковувати дивіденди за ставкою від 0 до 5%.
Вказана трансакція демонструє, що створення віргінської компанії не мало жодного значення в процесі можливої передачі в довірче управління “Рошену”. Хоча б тому, що віргінський офшор і засновані ним кіпрська і голландська компанії були створені ще в 2014 році — тоді, коли угоду про передачу в траст навіть не починали готувати, знову ж таки, якщо вірити словам Порошенка.
По-друге, якщо була вимога Банку Ротшильда, який хотів брати в управління лише акції закордонної компанії відповідно до англійського права, то ніщо не заважало Порошенкові не ховатися на заморських островах, а заснувати компанію в будь-якій іншій країні, з розвинутим трастовим законодавством. Але де, на відміну від офшорних островів, немає загрози репутації, не засекречується інформація про акціонерів та існує стандартна система оподаткування.
ЧИ ПРАВДА, ЩО СТВОРЕННЯ ОФШОРНИХ ФІРМ НЕ МАЛО НА МЕТІ УНИКНЕННЯ ОПОДАТКУВАННЯ?
Але, все вказує на те, що Петро Порошенко не любить стандартних систем оподаткування.
Створення ним офшорного підприємства за океаном має всі ознаки реалізації банальної схеми втечі від високих українських податків, яку стандартно викори-стовує український бізнес при продажу своїх бізнес-активів в Україні. Ну і, звісно, — втечі від “недосконалого” українського законодавства та “продажних” українських судів, реформи яких імітує президентська політсила вже два роки. Ця схема ідеально підходила для проведення продажу частки “Рошену”, яка, ймовірно, готувалася ще з 2014 року.
Але в березні 2016 року сталося непередбачуване — було оприлюднено прямі докази володіння Президентом віргінською компанією. І щоб якось врятувати репутацію Президента й виправдати достовірно встановлений факт, у юристів Президента з’явився пожежний варіант — пояснити необхідність її створення вимогою Банку Ротшильд.
Безумовно, що ціллю заснування компаній саме в офшорних юрисдикціях не могло не бути використання податкових режимів цих країн, які дають можли¬вість Порошенкові в разі потреби істотно економити на податках, що підлягають сплаті в український бюджет як ним особисто, так і належними йому компаніями — незалежно від факту існування “сліпого трасту”.
Чому з точки зору оподаткування українським підприємством вигідно володіти саме голландській компанії? Між Україною та Нідерландами ще в 1996 році було укладено угоду про уникнення подвійного оподаткування. Ста¬вка податку на дивіденди, які виплачуються українською компанією на користь материнської нідерландської, згідно із угодою, становить 5%, і сплачуватись цей податок буде в бюджет Нідерландів. Більше того, якщо сума інвестиції голландської компанії в статутний капітал української становить понад 300 000 євро, то ставка податку на дивіденди становитиме 0%.
Отже, якщо найближчим часом в єдиному державному ре¬єстрі України з’явиться інформація, що статутний капітал ТзОВ “Центрально-європейська кондитерська компанія” зросте приблизно на 9 мільйонів гривень, то це означатиме, що голландська компанія Порошенка отримуватиме дивіденди від здійснення бізнесу в Україні за податковою ставкою 0%.
Рухаємося далі. Нідерланди та Кіпр є членами Європейського Союзу, на території якого діє Директива ЄС про материнські та дочірні компанії. Відповідно до неї, при виконанні певних умов, дивіденди, отримані материнською компанією від діяльності її дочірньої компанії на території ЄС, не оподатковуються. Отже і при переказі прибутку своїх компаній з Нідерландів на Кіпр Порошенко також не платить податків.
Далі. Не стягується податок і при переказі дивідендів між кіпрською компанією та компанією з Британських Віргінських островів. Ну і як акціонер віргінської компанії Порошенко при отриманні доходів не сплачує податок з особистих доходів.
І насамкінець. Як ми з’ясували раніше, власником кіпрської компанії, починаючи з 25 березня, стала українська компанія Порошенка. Яка ж сума податків буде сплачена ЗАТ “ЗПН1Ф “Прайм Ессетс Кепітал” в результаті такої схеми володіння? Якщо кіпрська компанія виплачуватиме дивіденди на користь української, то податкова ставка становитиме 5%, і сплачуватиметься цей податок до бюджету Кіпру. Саме це передбачено статтею 10 Конвенції про уникнення подвійного оподаткування між Україною та Кіпром. Єдиною умовою застосування зниженої ставки є розмір інвестиції в кіпрську компанію — не менше як 100 000 євро. Президент подбав, щоб ця норма застосовувалась із запасом (нагадаємо, вартість придбаних акцій становить майже 4 мільйони євро).
Отже, чи мав намір Порошенко уникнути сплати податків по-українськи, коли за останні два роки створював кілька фірм за кордоном і переписував на них свій український бізнес?
Відповідь очевидна й доведена: так, Петро Порошенко створив усі умови, щоб мінімізувати сплату податків із свого бізнесу, який і далі контролює — тепер уже з-за кордону.
ЧИ ПРАВДА, ЩО “PRIME ASSETS PARTNERS” — ЄДИНИЙ ОФШОР ПОРОШЕНКА?
Виправдуючи свою особиту участь у заснуванні офшору, Порошенко заявив, що корпорація “Рошен” — одна з найкращих в Україні й у її структурі власності ніколи не було жодної офшорної структури.
І тут теж скажемо правду — Президент злукавив.
Компанія “Рошен” брала та бере участь у схемах мінімізації оподаткування — з використанням офшорних структур, які формально не входять до структури власності “Рошену”. Завдяки витоку інформації з Київської регіональної митниці вдалося зрозуміти, як це відбувається. З’ясувалося, що в українській митній базі торговельною країною для “Roshen” зазначена Великобританія і компанією — одержувачем продукції вказана не туркменська компанія, куди насправді йде продукція, а британська “Foreway Sales LLP”. А упов¬новаженими учасниками ком-панії є дві офшорні структури в Панамі й Белізі: “Gateno Ventures Inc” та “Viala Trade Limited.
Схема уникнення оподаткування за українським законодавством розкривається просто.
Оскільки в законодавстві України є деякі обмеження щодо прямої торгівлі з офшорними країнами, то схему організовують через Великобританію. Її застосування дає змогу уникнути оподаткування як в Україні, так і у Великобританії — з використанням компаній типу LLP. Такі компанії мають право плати¬ти податки там, де зареєстровані їхні партнери або учасники, тобто в Панамі чи Белізі, в яких відсутня система оподаткування міжнародного бізнесу. Наприклад, Вінницький комбінат хлібо¬продуктів №2, який також опосередковано належить Порошенкові, здійснює поставки з України до Туреччини через британську фірму — “Kulbert Int. Trading LLP”, a уповноваженими особами цієї фірми є компанія в Белізі “Admiral Group Corporation” та “Poramto Group Inc.”. Застосування цієї схеми дає змогу перенести центр одержання прибутку з України в офшори. І, відповідно, зекономити чималі суми на сплаті податків за українським законодавством.
Президент і його радники намагаються постійно акцентувати увагу на тому, що віргінська офшорна компанія “Prime Assets Partners” виконувала суто “технічну функцію”. Але знаходяться все нові докази того, що в інтересах бізнесу Порошенко використовує й інші офшорні компанії. І їхня функція була далеко не технічною. Йдеться про ще одну компанію на Британських Віргінських островах — “Linquist Services Limited”.
Цими днями наші колеги в Австрії оприлюднили нову схему участі “Linquist Services Limited” з Британських Віргінських островів у господарській діяльності компаній групи “Рошен”. Участі вельми специфічної, адже, як свідчать оприлюднені дані, “Linquist” виконувала функцію своєрідного гаманця бізнесу Порошенка. На рахунках цієї офшорної компанії завжди зберігалися великі суми, які в потрібних випадках вводилися в господарський обіг в Україні — шляхом кредитування через закордонні банки. Зокрема, таку схему було продемонстровано на прикладі угоди від 23 грудня 2010 року, що була укладена між компанією “Lin¬quist Services Limited” і австрійським “Райффайзен Банком Інтернаціональ” (RBI). Банк видав позику на суму не менше як $115 мільйонів для кондитерської компанії “Roshen” у Києві. Заставою для цього кредиту служили рахунки компанії “Linquist”, які були відкриті в “Райффайзенбанку”. Це означає, що в цей час на рахунках цієї компанії, гаманця Президента, мало бути щонайменше 115 мільйонів доларів. Звісно, Петро Порошенко про це мовчить.
Саме ця офшорна компанія “Linquist” здійснює і кредитування Міжнародного інвестиційного банку Порошенка та використовувалась ним під час продажу його частки в Українському Медіа Холдингу в 2013 році. Отже, сумнівів немає: резервний закордонний гаманець Порошенка — це офшорна фірма “Linquist Services Limited”, яка не платить податків завдяки реєстрації на Британських Віргінських островах.
На цьому фоні план “деофшоризації” економіки України, з яким вимушено ви-ступив Президент України на початку цього тижня, скидається на чергову спробу пустити туману в очі українському виборцю.
“Якщо український резидент не сплачує податки в Україні, це має розглядатись українським законодавством як ухилення від сплати податків і має тягнути за собою відповідну відповідальність”, — так дослівно звучить один із пунктів “антиофшорного плану” Порошенка.
Звучить чудово, але складається враження, що в реченні в одному зі слів бракує однієї букви — “п”. І тоді слово “резидент” у плані Порошенка набуло б конкретнішого змісту: боротьбу з офшорами Петро Порошенко міг би почати не з анонімного “резидента”, а з цілком конкретної людини — “Президента”.
