Родина пораненого в АТО командира виставила на продаж його орден “Золота Зірка”, бо не має грошей на лікування сина.
20 липня 2014-го група розвідників 8-го окремого Хмельницького полку спеціального призначення під командуванням капітана Олександра Петраківського із Житомира забезпечувала проходження колони військової техніки Збройних сил до аеропорту Луганська.
“Перед початком операції сказав Саші, що їдемо туди, де реально можемо загинути. У відповідь почув слова, які запам’яталися на все життя: краще загинемо ми, ніж ціла колона”, – згадує бойовий побратим капітана, розвідник Іван Голубко.
Поблизу містечка Щастя вони потрапили в засідку. Зав’язався бій. В одного з молодих і необстріляних бійців не було каски, мабуть, загубив. Командир віддав свою. А через декілька хвилин йому самому влучив осколок у голову. Однак, попри важке поранення, він далі керував діями групи, виносив поранених з поля бою. У результаті підрозділ забезпечив успішну передислокацію колони.
Через півроку за той бій Олександру Петраківському надали звання Героя України.
А тоді пораненого капітана евакуювали в Харківський військовий госпіталь. На операцію він прийшов сам. Та під час хірургічного втручання впав у кому. Наступного дня Петраківського перевели у Львівський військовий госпіталь. Але там його стан дедалі більше погіршувався і доходив до критичного. Врятувати життя тільки лікування за кордоном.
Тисячі українців відгукнулися на біду, зібрали гроші, і Сашу відправили в Ізраїль. У закордонній клініці боєць став потроху оклигувати. А батьки зажадали, щоб перевірили, чи все правильно робили українські медики. І те, що вони дізналися з висновку спецкомісії Міністерства охорони здоров’я, шокувало. З’ясувалося, син насправді потерпів не від важкого поранення у голову в бою, а від рук недбалих медиків у тилу. Недбалість допустили у двох найкращих військових госпіталях України.
“У Харковi йому ввели таку дозу наркозу, що аж зупинилося серце. Ба бiльше, трубку для вентиляцiї легенiв вставили не в дихальнi шляхи, а в стравохiд!” -каже батько Героя.
У висновку спецкомiсiї вказано не тiльки на цi недолiки, а й на необгрунтованiсть термiнового переведення у Львiвський вiйськовий шпиталь, де йому щодня вводили 38 – 42 лiкарськi препарати. Частину їх призначили без показiв, iз порушенням iнструкцiй застосування.
“Проведене лiкування в умовах вiйськово-медичного клiнiчного центру Захiдного регiону є безграмотним, необгрунтованим, потенцiйно небезпечним для вiдновлення когнiтивних функцiй. Надання лiкарської допомоги не вiдповiдає стандартам i медичним протоколам”, – зазначено у висновку комiсiї.
Чи не вперше у вiтчизнянiй медицинi мiнiстерськi чиновники не прикривали помилок своїх пiдлеглих, а наполягали покарати винуватцiв. Лiкарiв, котрi безпосередньо надавали допомогу капiтану Петракiвському, рекомендували вiдправити на позачергову переатестацiю. Але всi вони й досi працюють i висновки комiсiї категорично заперечують.
“Його привезли через бiльш нiж добу пiсля того, як вiн зазнав осколкового поранення правої лобної дiлянки голови з формуванням вдавленого перелому лобної кiстки. Це поранення завжди супроводжується забоєм головного мозку. Вiн був надзвичайно важким пацiєнтом. Таких бувають одиницi на рiк-два”, — виправдовується начальник нейрохiрургiчного вiддiлення вiйськового-медичного клiнiчного центру в Харковi Сергiй Бiбченко.
Коли кошти на лiкування Олександра Петракiвського в Iзраїлi закiнчилися, його вдалося вiдправити в Польщу, де вiн перебуває до цього часу. Нинi польськi медики роблять Сашковi фiзiотерапiю. I в нього вже прогрес, вiн намагається говорити.
Родину капiтана Петракiвського мало цiкавить покарання вiтчизняних медикiв-недбальцiв. Його лiкування за кордоном оплачується лише завдяки пожертвам громадян. А держава, що рiшенням комiсiї МОЗ визнала лiкарську помилку своїх службовцiв, у результатi якої Герой України втратив здоров\’я, й досi вiдмовляється вiд надання допомоги.
Батько, також колишнiй спецпризначенець, а нинi полковник у вiдставцi, ледь не щодня оббиває пороги кабiнетiв високих державних чиновникiв, але — безрезультатно. Вiн навiть зустрiчався з Петром Порошенком. “Вислухав мене, потиснув руку, пообiцяв: “Усе буде добре”. Що для мене ще треба? Це сказав не хто-небудь, не голова колгоспу – а сам Президент”, – iз сумом каже Петро Петракiвський. Але допомоги так i не дочекався.
Нинi, щоб вiдправити Сашка на лiкування у США, конче потрiбнi 700 тисяч доларiв. Таких грошей у родинi немає. Тому виставили на продаж синову Зiрку Героя України.
“Переплавлю i здам баригам. Менi треба грошей. Мушу врятувати сина. Його здоров\’я дорожче понад усе”, – не приховує емоцiй батько.
Коли чуєш такi слова, боляче стає на душi вiд того, що держава вiдмовляється вiд своїх захисникiв, котрi, не жалiючи свого життя, стоять до останку на її захистi.
