Кухар із 33-річним досвідом роботи із Житомира вже другий рік тішить своїми кулінарними шедеврами шведських гурманів. Нині пан Володимир одночасно і кухар, і шеф-кухар в одному із готелів Швеції. До цього він працював у житомирських ресторанах, на Кіпрі та в Росії.
Пан Володимир любить свою роботу, хоча вдома на кухні головну роль грає дружина. «Моя дружина керує всім процесом, а їй просто допомагаю», – зізнається чоловік.
До поїздок за кордон Володимир шліфував свою кулінарну майстерність у житомирських закладах. Зокрема працював шеф-кухарем у кафе «Анна» (зараз це «Челентано» на майдані Соборному), нічному клубі «Парадіз» та у ресторані «Фільварок». Окрім цього, допомагав відкривати багато місцевих кафе та ресторанів.
Про свої кулінарні мандри різними країнами світу пан Володимир розповідає читачам сайту «Житомир-онлайн».
У 2004 році Володимир на запрошення поїхав працювати на Кіпр. Там житомирянин протягом 4 років був шеф-кухарем в одному із ресторанів.
На запитання, чи швидко засвоїв ази грецької кухні, він із посмішкою відповідає: «Для професійного кухаря в цьому немає нічого складного. Подивився, зорієнтувався що й до чого, і ти вже готовий виконувати замовлення клієнтів».
Пан Володимир розповідає, що греки у своїх кулінарних смаках дуже консервативні, а тому інші національні традиції їх не цікавлять. У ресторані, де він працював, 75% замовлень – це були страви з мангалу (м’ясо, морепродукти, овочі, гриби, оливки, сир).
Традиційно на Кіпрі вживають оливкову олію та лимонний сік замість оцту. М’ясо та рибу охоче приправляють соковитим лимоном.
Кіпрський період вніс свою родзинку у харчування досвідченого кухаря: «Я почав більше вживати страв із мангалу. У них немає канцерогенів, що виділяються під час приготування на олії. Мені подобається, як там готують шашлики. До м’яса додають лише сіль, перець, розмарин і рослинну олію. Саме такий склад дозволяє відчути справжній смак м’яса, який не перебивають інші приправи. До речі, після Кіпру принципово не купую в магазинах оливки, бо у нас це зовсім не те».
Після повернення із Кіпру пан Володимир деякий час був у Житомирі. Щоправда, у рідному місті затримався не надовго, бо його запросили на роботу в Росію, де відкривали ресторан.
Шеф-кухарем у новому закладі житомирянин пропрацював 4 роки, а потім залишив його через події в Україні.
«То був як раз 2014 рік, Майдан… Якби я тоді залишився в Росії, то вважав би себе безсовісною людиною. Мені просто там не дозволяла працювати совість. Дуже було важко знайти порозуміння із місцевими жителями з приводу подій в Україні», – зізнається пан Володимир.
У російське меню кухар з України додав борщ та піджарку із цибулі. Загалом у сусідній країні не особливо вибагливі у харчуванні. Відвідувачі його ресторану найчастіше замовляли рибу сьомгу.
Оскільки в містечку, де працював пан Володимир, було багато азербайджанців, то це й вливало на страви. Вихідці з Азербайджану люблять баранину та багато спецій.
Кухар розповідає, що із телефонних розмов зі своїми колишніми колегами дізнався, що у російському ресторані, де він працював, суттєво зменшилася кількість відвідувачів. Він пояснює це низькими доходами жителі сусідньої країни, які стримують себе від харчування у недешевих закладах.
Короткі гостини у Житомирі закінчилися для Володимира запрошенням у Швецію. Кухар розповідає, що адміністрація шведського готелю знайшла його резюме і запропонувала роботу. У закладі він вже другий рік поспіль працює за шеф-кухаря і кухаря.
«У Швеції мені подобається те, що на кухню купують професійне обладнання та інвентар. Там немає таких жорстких лімітів порцій, як у нас. У мене тривалий час навіть не було ваги. Кухар не чекає зі страхом кінця місяця, коли в нього із зарплати можуть вирахувати гроші за те, що приготував для клієнта більший шматок м’яса або розщедрився гарніром. Власник розуміє, що це приваблює відвідувачів і наступного разу вони знову оберуть його заклад», – каже Володимир.
Кухар зізнається, що у Швеції протягом місяця йому довелося тренуватися, як правильно солити їжу. Шведи дуже люблять сіль. Якщо нам задається, що у страві з цією приправою переборщили, то для них це буде норма.
Найчастіше у Швеції їдять оленину, рідше – телятину та сьомгу. Натомість курятину і свинину майже не споживають. Для шведів, наприклад, дивним є поєднання інгредієнтів у салаті «Цезар», бо вони віддають перевагу звичайним овочевим салатам.
Свого часу Володимир пробував ввести у меню свого закладу борщ та пельмені, але ці страви не викликали особливого захоплення. Кухар пригадує, що для нього було дивно, коли на сніданок до шведського столу подавали дуже солоний оселедець. Коли йому доводилося готувати для себе страви із цієї риби, доводилося добре її вимочувати, аби забрати зайву сіль.
Пан Володимир в Україні не готує традиційний шведських страв, оскільки інгредієнти до них тут недешеві. Кухар вважає, що національні страви краще їсти там, звідки вони походять.
«За кордоном мені найбільше не вистачає вареників, пельменів і свинини», – ділиться Володимир.
Кулінар розповідає, що дотримується правил здорового харчування. Досвідчений кухар вважає, що їжа має бути смачною та корисною одночасно. Він радить якомога менше їсти ковбасних виробів. Улюблений багатьма людьми майонез чоловік вже майже 20 років не купує в магазинах, а готує вдома. Рецептура соусу вимагає 15 хвилин нашого часу, а сам віртуоз навчився це робити за 30 секунд. Окрім цього, у раціоні обов’язково мають бути каші, овочі та фрукти, а також кисломолочні продукти.
У майбутньому Володимир планує повернутися в Житомир, адже тут на нього чекає сім’я. Він стверджує, що рідне місто щоразу його приємно дивує своїми змінами: «Коли ти щодня ходиш вулицями Житомира, то не помічаєш, як місто змінює свій вигляд. А повертаєшся із-за кордону, а тут так багато всього красивого і нового!».
