Життя десятикласника Житомирської ЗОШ №27 І — ІІІ ступенів Нікіти Перцева сповнене цікавості й руху. Йдеться, зокрема, про невеличкий простір із ширмою, декораціями та кольоровими ляльками, які вміють ображатися, співати, говорити, сумніватися, вигадувати чудернацькі історії та казки.
Юний лялькар успішно поєднує в собі декілька іпостасей: режисера, автора цікавих казкових історій, лялькаря Черняхівського районного будинку культури.
Нині в районному будинку культури діє молодіжний театр ляльок, учасниками якого є Оксана Фещук, Ілона Свірська, Алла Цуд, Мирослава Кушнірук. Ініціатором створення його став Нікіта. У свої 16 років він уже встиг завоювати прихильність глядачів не лише в Україні, але й за кордоном — у Чехії, де брав участь у конкурсі «Скарб нації — Інтердіамант світу», який відбувся у місті Подєбради рік тому. Тоді нашого талановитого земляка нагородили гран-прі.
Хлопець мріє стати корифеєм професійного українського театру ляльок. Після закінчення школи збирається вступати до Харківського національного університету мистецтв імені І.П.Котляревського й здобути фах режисера театру анімації.
Хист до ляльок у хлопця прокинувся ще давно, у семирічному віці він почав шити свої перші ляльки.
— Першою лялькою був звір невідомої породи: чи то кіт, чи то вовк, — згадує, посміхаючись, юнак. — З нею й їздив виступати в дитячі садочки. Щодня — по декілька виступів.
Якось батьки завезли сина на виставу до Житомирського обласного академічного театру ляльок. Це і стало знаковою подією в житті хлопця — з цього часу почалося театральне життя Нікіти. Перша професійна вистава юного лялькаря відбулася на сцені Черняхівського РБК у жовтні 2014 року.
Нікіта Перцев охоче розповів про нелегку театральну «кухню»: «Спочатку пишеться п’єса. Потім — малюється ескіз до вистави, вирішується якою повинна бути лялька. Для її виготовлення пригодиться все: пластилін, поролон, дерево, картон, матерія, клей…Спочатку слід зліпити з пластиліну голову, далі — забити її в гіпс і чекати, поки він застигне, тоді вийняти пластилін і класти пап’є-маше. У моєму доробку вже до 50 ляльок. На виготовлення однієї в середньому затрачаю місяць».
Нині він працює над ляльками з в’язальних спиць. Любить грати не героїв-романтиків, а лиходіїв — Бабу Ягу, Кощія Безсмертного, лісовика, вовків, старих їжаків, дідів тощо. Улюбленим лялькарем є російський актор Сергій Володимирович Образцов.
Вистави Перцева розраховані переважно на дітей. Першою його виставою була «Поросятко Чок», другою — «Зачарована рукавичка», третьою — «Івасик-Телесик».
— Переважна більшість вистав — віршовані, музичні, — каже юнак. — Мені доводилося грати як негативні, так і позитивні ролі. Ляльки й сцена — це моя стихія.