У суспільно-політичному житті Житомира минулого тижня з’явилася нова тема, точніше «фішка», як прийнято казати на сучасний лад. На березі річки Тетерів, під пішохідним мостом помітили місток, що виходить до води, паркан та гусей і лебедя в заперті. З цього приводу наробили шуму, адже як раз там проживає Володимир Недільський. Свого часу він протягом чотирьох років працював в Управлінні ДАІ Житомирської області. Відтак, Володимир Недільський людина публічна, паркан біля його будинку вищий, ніж у сусідів, то чому б йому в цьому не дорікнути.
У місцевих засобах масової інформації із космічною швидкістю відреагували на паніку людини, яка взялася за справедливу боротьбу з колишнім керівником УДАІ і навіть афішувала вердикт – законність огорожі біля водойми дуже сумнівна, а тому її слід знести, а птахів передати на баланс міста.
Альтернативи не має, бо інакше у Житомирі виникне надзвичайна ситуація. При цьому, раніше загрози від садиби Недільського ніхто не помічав, а припекло тільки нещодавно.
Прибраний берег, чиста річка та заасфальтована вулиця – не аргументи
Не розуміють, чому Володимир Недільський раптом опинився у топ-новинах на житомирських сайтах і його сусіди. Люди зателефонували в редакцію газета «Субота» з проханням, аби журналісти вислухали і їхню точку зору.
На третьому провулку Чуднівському зібралися жителі, які обурені тим, що коли під мостом були смітники та зарослі кущів і дерев, ніхто сюди не приходив. Провулок тонув у непотребі, за що його обожнювали волоцюги, які ховалися в хащах, пиячили, а потім виясняли стосунки, лякаючи сусідів. Кілька років тому тут оселився Володимир Недільський і почав наводити лад. Він разом із іншими чоловіками викорчовував дерева, збирав сміття, яке вивозила не одна вантажівка. Згодом сусід заасфальтував вулицю та подбав про освітлення. Кому він заважає, жителі провулку не розуміють і запевняють, що точно не їм.
77-річна пенсіонерка Зінаїда Петрівна живе навпроти Володимира Недільського. Її двоє дітей померли, а тому на старість жінка залишилися сама.
«У мене тут такі хароші сусіди. А цей, що навпроти, то завжди поговорить і допомогти може. У мене ж пєчка, бо газу нема, то він мені дрова привозить. Я ж сама, а він і забор мені поставив, і там кришу поремонтував. А що на нього якісь жалоби поступили? Він тут на вулиці порядки понаводив, зараз чисто, дуже акуратно», – розповідає Зінаїда Петрівна.
На вулиці розмовляють двоє чоловіків. Запитуємо, чи й справді Володимир Недільський захопив берег річки. Сусіди лише розводять руками, бо публікації вони читали, але не погоджуються із аргументами їх авторів.
Віталій Опанасюк стверджує: «Він і освітлення зробив, і сквер разом із нами висаджував. А на річці такий гармидер творився. Він людяний і добрий і на вулиці його часто бачимо, він ні від кого не ховається. А те, що розказують… Був би я радий, щоб на кожній вулиці такий сусід жив. Та ж раніше сюди не можна було підступитися».
«Ми сусідом задоволені. Він простий, з усіма тут спілкується. От річку ми почистили, а скільки звідти всього вивезли ніхто не прийшов і не подивися. Машини Володимир заправив за свої кошти, з нас ні копійки не взяв. Потім і рибу у воду запустили, на вудочку тепер всім можна ловити. А про лебедя написали. Чому ж ніхто не розібрався? Птаха знайшли пораненого, з перебитим крилом, привезли сюди. Сусід викликав ветеринара, виходив його, він зараз пливає і ніхто його там не прив’язав, як захоче, то полетить. А взимку диких качок годує. Я думаю, що така огорожа дуже заважає браконьєрам, бо там горить світло вночі. Колись тут був Шанхай, де творилися всі темні діла, а тепер вночі освітлюється і вдень ніхто не шастає», – запевняє Анатолій Кравчук.
Законні звинувачення чи звичайне замовлення?
Підходимо до будинку, де проживає Володимир Недільський. Такий недоступний за огорожею, замками і охороною господар, як про нього протягом тижня писали, не сховався і погодився прокоментувати ситуацію.
«Вперше матеріали про себе я прочитав 18 жовтня, які написали ваші колеги. Що так викликало їхній інтерес до мене, не розумію. Я готовий показати всі дозвільні документи без порушень, починаючи від дозволу на будівництво будинку, закінчуючи його здачею в експлуатацію. А з приводу, як кажуть незаконної конструкції, яка зведена на воді, то кожній розумній людині ясно, що це не капітальна споруда. Я купив пластиковий понтон, який збирається протягом 20 хвилин і за такий самий час демонтується. Якщо дерев’яний стовпчик і сітку-рабицю комусь хочеться назвати огорожею, я можу це забрати. Навіщо загородив, хочете запитати? Так, я живу біля води. Я мисливець, але це не означає, що все на своєму шляху відстрілюю. На полюванні досить часто натрапляю на підбитих качок, гусей, лебедів, яких мені навіть і привозять. Забираю сюди і не хочу, щоб вони в такому стані кудись відпливли і їх там по-варварськи добили. Вони тут виздоровлють і потім відлітають. Я так розумію, що хтось вважає злочином, що я на воді тримаю десять своїх гусей. У людей в сільській місцевості це не викликало б здивування», – аргументує свою позицію Володимир Недільський.
За словами власника будинку, він постійно в ньому проживає із 2013 року, а претензії на свою адресу почув, вірніше прочитав в інтернеті вперше. Пригадує інцидент, коли у 2012 році природоохоронна прокуратура з тодішнім керівництвом прокуратури області подали в суд за незаконне будівництво на людину, яка на той час вже не була власником зданого в експлуатацію будинку. Тоді до нього телефонували і шляхом вимагання пропонували закрити всі питання. Володимир Недільський стверджує, що не пішов на це. Зрештою все закінчилося судом, який позивачі програли.
Чому він зацікавив окремих діячів та журналістів, Володимир Недільський пояснює так:
«Думаю, що тут не обійшлося без мого образно кажучи «друга», якому спиться неспокійно. Те, що стаття замовна, це однозначно. Вона була опублікована на одному із сайтів. Легко можна здогадатися, хто його власник. Після цих публікацій я ще й почав отримувати якісь невідомі дзвінки з приводу необхідності з кимось сконтактувати. Одразу кажу, що робити цього не буду. Я за такі брудні речі ніколи не платив. Прекрасно розумію, на яку реакцію і хто від мене очікує. Можу відреагувати лише в правовому полі. У суд на них подавати не збираюся. Взагалі, вважаю нижче своєї гідності з ними розмовляти. Ні з тими, хто писав, ні з тими, хто публікував. До того часу, поки в нас журналісти, а не слідчі будуть розслідувати кримінальні справи, а активісти виступатимуть в ролі прокурора, ми далеко не підемо».
Володимир Недільський стверджує, що неодноразово подавав усі дозвільні документи на вимогу різних служб і жодного порушення в них виявлено не було.
І брат співачки Недільської, і шурин акордеоніста Табачника
Нагадуванням від журналістів про родинні зв’язки Володимира Недільського не здивувати. Гучну фразу «шурин Яна Табачника» використовували у заголовках, коли він був заступником УДАІ в Криму, начальником УДАІ в Одесі і не знехтували нею й тепер.
Сам Володимир Недільський це підтверджує: «Дружина Яна Табачника Тетяна Недільська – це моя рідна сестра. Чому я маю відмовлятися від моєї сестри і від сім’ї?».
Власник будинку, який вже тиждень на слуху в журналістів, не заперечує опублікованих відомостей про майно його родини. Все задеклароване, за що сплачуються немалі податки. Однак, журналісти спотворюють інформацію. Яскравим прикладом цього є публікація на одному із сайтів, де згадують про квартиру його мами. Адресу написали одеську, але вказали, що помешкання в Києві. На жаль, автори матеріалу не з’ясували для себе, що житловий комплекс «Арк Палас» знаходиться на вулиці Генуезькій, але не в столиці, а в м.Одеса.
«Вони виклали дані із Єдиного реєстру, що я є власником, є договори, дозволи і тут же пишуть, що в мене незаконна забудова. Щось тут не сходиться. Хіба моя мама за 70 років не заробила собі квартиру? А будинок в Запорізькій області належить моєму батькові, з яким ми вже не живемо понад 20 років. якщо він викликає у когось заздрість, нехай приїдуть і подивляться. А потім вирішують, чи хотіли, аби їхні рідні жили у звичайній сільській хаті, яка вже давно не бачила ремонту», – додає Володимир Недільський.
Розмову Володимир Недільський завершує, показуючи ту саму загрозливу огорожу з птахами, яких благородні люди хочуть забрати для міста: «Вважаю за доцільне залишити репліку для журналіста, який написав про мене публікацію. Лебідь – це красивий птах, яким любуються, а не їдять його. Маю сумніви, що ця людина зможе відрізнити качку від лебедя. Уявляю, що б залишилося від птахів, якби я передав їх місту. Складається враження, що як гонорар за замовну публікацію, автор сподівається отримати різдвяну гуску. Я чистий перед Богом, законом і людьми. На жаль, як показує досвід, більшість журналістів ігнорують і Бога, і закон, і людей. А депутату, яка займається подібними речами, я б порадив переключити увагу з птахів на дітей, інвалідів, стареньких людей. Саме їм більше потрібна допомога. Дай Боже, щоб вона зробила для України хоча б соту частину того, що зробив Ян Петрович Табачник, про якого згадують у статі. Якщо у вас є матеріальні труднощі і ви вирішили заробити на моєму імені та моїх рідних, раджу вам не розводити лебедів, бо це благородні птахи, які люблять свободу. Краще заведіть курей, адже вони приносять гарні прибутки».
Чому ініціаторка «наїзду» на Недільського не бачить смітників у себе під носом?
Не дарма кажуть, що у чужому оці і порошинку видно, а в своєму навіть колоди недобачають. Так от, огорожу і місток біля Володимира Недільського фотографували з різних ракурсів і публікували всі, кому не лінь. Щоправда, людина, яка заварила цю кашу і підняла на вуха все місто, не хоче навести ладу у себе під носом. Впорядкована територія на третьому провулку Чуднівському – це повна протилежність смітникам на вулиці Параджанова (колишня назва Баранова). Один із них облаштували просто біля сміттєвих баків, а другий нікому не заважає поруч, на закинутих коліях. Зате допитливість занесла аж в інший кінець Житомира. Можливо, сюди теж треба комусь навідатися, аби привчити жителів приватного сектору до порядку.
Володимир Недільський показує птахів, які живуть на річці біля його будинку
Безнадійні колії, закидані сміттям
Сусіди Віталій Опанасюк та Віталій Кравчук
Зінаїда Петрівна радіє, що сусід привіз їй на зиму дров
Смітник біля смітника на вулиці Параджанова
