Зараз на нас нахлине шквал запевнень у тому, що нічого не трапилось, ми і так все це знали, текст угоди не змінюють, і це велика перемога, а усі, кому не подобається, що перед нами закрили двері в ЄС – агенти Путіна. Шкода, що це не почують ті, хто поклав свої життя за європейську мрію на Майдані. На якому, до речі, нікого з тих, хто злив європейську перспективу, не було. Але це вже деталі.
Головне ж – що робити далі. Спробую дати відповідь.
По перше, потрібно сказати громадянам правду та попросити вибачення за так ще і не отриманий безвіз і закриту на десятиліття європейську перспективу. Просити вибачення не соромно. Соромно не попросити після такого. І заодно зробити висновки. Непокаране зло повертається. Люди, які з європейської мрії зробили безкінечний безвіз і принизливу заяву Ради ЄС, мають бути не лише звільнені, але і відповідно притягнуті до відповідальності. Щоб наступники знали, що такі помилки мають ціну.
По друге, потрібно припинити проєвропейську демагогію і розпочати чесний національний діалог щодо оновлення засад внутрішньої та зовнішньої політики. Ми маємо нарешті визнати, що не існує жодного шансу на вступ до НАТО до врегулювання конфлікту з РФ. Що не існує жодного шансу на вступ в ЄС до проведення справжніх, а не фасадних реформ, до зростання ВВП хоч до рівня 8-10 тисяч доларів США на душу населення. При нинішніх 1700-2000 дол.США нам потрібно щорічне зростання на рівні 10% ВВП протягом 10-15 років – і це лише при умові легалізації всієї тіньової економіки.
А для цього всього нам потрібна повна лібералізація країни, усунення держави, влади, уряду, прокуратури і поліції від бізнесу, припинення репресивної банківської політики, припинення грабіжницько-рейдерських схем збагачення тими, хто при владі. Потрібна повна передача влади – не віртуальної, а справжньої, у формі податків і повноважень – на рівень громад і регіонів. Потрібна нова Конституція, яка усуне дуалізм виконавчої влади і запровадить повну свободу особистості і підприємництва. І що ще важливо – потрібно президенту посадити трьох своїх найближчих друзів. Бажано надовго. І не лише трьох. Але обов\’язково своїх.
По третє, потрібно припинити використовувати війну з Росією для залякування власного суспільства, а контакти з Росією – для вирішення власних бізнес питань. Потрібно запропонувати новий порядок денний для прямих переговорів і з РФ, і для багатостороннього формату із залученням США – і ЄС з Китаєм також. Потрібно максимально швидко з мінімальними втратами вийти з конфлікту з РФ, стати гаванню для капіталу, бізнесу, виробництва, а у перспективі – відпочинку і зберігання грошей і для росіян, яких не влаштовує авторитарний репресивний режим, і для європейців, яких не влаштовують високі податки і нульові проценти на вклади. А для цього треба нарешті вимести існуючу судову систему на смітник і створити нову – чесну і ефективну. Віддати поліцію у руки громад, а прокурорам заборонити займатись будь-яким окрім представництвом інтересів держави у судах… І так далі, і тому подібне.
Колись я щиро вірив, що з пострадянським державним апаратом, який був 1990х, ми не зможемо зробити реформи самостійно і нам потрібна євроінтеграція. Сьогодні євроінтеграція для нас поки що завершилась, пострадянського держапарату вже не залишилось, а країна в такому стані, що якщо ми самі це не зробимо, то просто перестанемо існувати як держава…
колишній директор Департаменту європейської інтеграції Секретаріату КМУ (2012—2013)




