У Державній екологічній інспекції області нагадують про адміністративну відповідальність за спалення сухої рослинності та сміття.
Попри це на вихідних було зафіксовано багато фактів спалювання рослинності та побутових відходів.
Під час підпалу трави гине корисна мікрофлора грунту, в тому числі й та, що допомагає протистояти хворобам. На відновлення потрібен час, якраз тоді, коли рослини набирають силу. У вогні можуть загинути і постраждати тварини, що плазують, земноводні, особливо новонароджені зайчата, їжаки. Весняне випалювання ушкоджує дерева, адже від пожеж обгорають бруньки, що набрякають весною.
Спалювання трави призводить і до спалювання солей важких металів, що осіли на листі, траві – такий дим просто отруйний. Трав’яні пожежі є одним з найважливіших джерел викидів в атмосферу вуглекислого газу, пов’язаних з господарською діяльністю людини. Грунт упродовж тисячоліть продовжує накопичувати органічну речовину, виключаючи її з атмосферного кругообігу (рідкісні трав’яні пожежі, що трапляються в природі і без втручання людини, докорінно цей процес не порушують).
Якщо ж пожежі стають надто часто, то в атмосферу виділяється вуглекислий газ – не лише за рахунок згорання свіжої сухої трави, але й за рахунок часткового вигорання історично накопиченої в грунті мертвої органічної речовини. Як результат – посилюється так званий «парниковий ефект», що призводить до несприятливих змін і більш різких коливань клімату нашої планети. На місці підпалу нормальне життя рослин і комах відновлюється лише через 5-6 років, а часто не відновлюється і зовсім.
