На сьогоднішній день теми євроінтеграції, безвізового режиму, міжнародних стосунків України не сходять з уст, майже, кожного українця. Тривалий час інтереси України в ЄС представляла братерська нам Польща. Значна кількість наших співвітчизників виїхала до Польщі в пошуках роботи, молодь – здобувати освіту або здобувати зарубіжний досвід. Слід наголосити, що польська меншина в Україні є однією з найчисельніших – згідно перепису населення в 2001 році, близько 145 тис. поляків проживає на території України. На сьогоднішній день, ця цифра значно зросла, в зв’язку прийняттям польським парламентом в 2007 році Закону «Про Карту Поляка». Найбільше осіб польського походження проживає саме на Житомирщині. Згідно того ж перепису населення, близько 50 тис. осіб. Польща активно підтримує польські громадські організації, яких на Житомирщині, згідно зі статистикою Генерального консульства Республіки Польща у Вінниці, є 56.
Останнім часом, в зв’язку з історичною політикою України та Польщі, виникає все більше суперечливих ситуацій, що негативно впливають на стосунки цих країн. В ЗМІ з’являються різні думки та погляди на українсько-польські стосунки. Проте найбільш достовірну оцінку можна отримати від осіб, які безпосередньо творять партнерські стосунки між державами.
Інтерв’ю для нашого сайту погодився дати Пьотр Чєслінський (Piotr Cieśliński) – депутат Сейму Республіки Польща VI, VII і VIII скликання, презентант опозиційної партії «Громадська Платформа», голова Польсько-японської парламентської групи, член Польсько-української парламентської групи.
Для початку хотіла б поговорити з Вами про депутатську діяльність. Ви – депутат Сейму РП вже друге скликання: в першому, ваша партія (Громадська Платформа) була правлячою, в другому – опозиційною. Яку Ви бачите різницю будучи в ролі депутата коаліції і опозиції?
Якщо точніше, то обіймаю депутатський мандат вже третє скликання, так як в 2009 році в половині VI скликання обійняв мандат депутата, який був обраний до Європарламенту. Потрібно пам’ятати, що окрім партійної приналежності, депутат завжди є представником своїх виборців і цей факт повинен в першу чергу визначати його підхід до виконання парламентських повноважень. Роль опозиційних партій завжди складніша, ніж ситуація політиків з правлячого табору. Особливо складна ситуація, коли в парламенті одна партія становить більшість, якої достатньо для прийняття будь-якого закону. В таких умовах опозиційні партії не мають можливості парламентського впливу, вираженого в голосуванні, на законодавчий процес. В зв’язку з цим потрібно шукати інші форми політичного впливу, в ситуаціях, коли не можна погодитись з пропозиціями правлячої сторони.
– Ви входите в склад двох сеймових комісій, також належите до трьох парламентських груп, в тому числі Польсько-української. Чому в саме ця група? Звідки зацікавленість Україною, польсько-українськими стосунками?
Я виховувався на Вармії в Лідзбавку Вармінському. Як ви напевно знаєте, в цьому регіоні Польщі проживає дуже чисельна українська меншина, що була переселена сюди в рамах акції «Вісла». Вже кілька десятків років, а особливо від 1989 року, стосунки між поляками та населенням українського походження складаються дуже добре. Українська меншина має багато своїх представників, які відіграють значну роль в громадському і політичному житті регіону. Приведу, як приклад, свого приятеля колишнього депутата Сейму РП Мирона Сича, який на даний час є віцемаршалком Варміньсько-мазурського воєводства. Що року в нашому місті відбувається Шевченківський фестиваль і багато інших культурних заходів, що організовує українська меншина. З іншого боку, маю теж свідомість того, що вільна, демократична і економічно розвинена Україна – це одна з важливих запорук безпеки Польщі і звідси моя праця в польсько-українській парламентарній групі.
– В жовтні 2014 року Ви брали участь в місії зі спостереження за виборами до українського парламенту. Яке Ваше враження від перебування в Україні і чи, на Вашу думку, вибору в Україні відбулися в демократичний спосіб?
Перебування в Україні згадую добре, а особливо доброту людей, з якою зустрічався на кожному кроці. Згідно моєї оцінки, вибори в Україні були демократичними.
– В жовтні 2016 року Ви брали участь в місії зі спостереження за виборами до парламенту в Грузії, яка, як Україна, проходить етап трансформацій. Чи Грузія зробила більший прогрес в будові демократичної держави, ніж України?
Грузія, так само як і Україна, в своїй політичній стратегії прийняла проєвропейський напрямок. Кожна з цих держав знаходиться в дещо іншій ситуації, але мені задається, що прогрес в будові демократичної держави в обох випадках є подібним.
– Неодноразово Ви брали участь в заходах організованих українською меншиною в Польщі, серед них ЕКОЛОМИЯ – Фестиваль української культури в Гурові Ілавецькому, а також ХІІ Пасленцькій Бесіді Східних Культур. Як виглядають Ваші стосунки з українською меншиною? Чи Ви співпрацюєте в Петром Тимою?
Пана Тиму особисто не знаю, але маю частий особистий контакт з багатьма представниками української меншини, про що попередньо згадував. Польсько-українські стосунки в моєму виборчому окрузі можу з впевненістю охарактеризувати як дуже хороші.
– А тепер прошу прокоментувати актуальні польсько-українські стосунки. На жаль, останнім часом ці стосунки не можна назвати приязними, головним чином з приводу історичної політики, що проводиться обома країнами. 22 липня 2016 року Сейм РП прийняв ухвалу щодо геноциду на Волині. Чи можна стверджувати, що польсько-українські стосунки поділяться на «до» і «після» ухвали? Партія, до якої Ви належите, намагалась обережно проводити історичну політику в стосунку до України. Чи Ви вважаєте, що прийняття ухвали про Волинь було необхідне в такий непростий час?
В випадку, коли опозиція в парламенті є меншістю, то немає можливості блокування таких ініціатив як ухвала «Про геноцид на Волині». Тонкощі і складність польсько-українських стосунків на протязі всієї спільної історії, особливо з періоду ІІ Світової війни і після воєнних років, вимагають великої фантазії та покори обох сторін. Думаю, що не зважаючи на тимчасові негаразди, що виникли на фоні непоміркованої політики правлячої сторони в Польщі, польсько-українські справи йдуть в доброму напрямку.
– Тема, можливо, вже не така актуальна, але не можу не запитати. Заборона в’їзду в Україну президента міста Перемишль. Як ви оцінюєте поведінку української влади і, пізніше, поведінку представників МЗС Польщі та депутатів з партії Право і Справедливість, які не з’явились на Х Форумі Європа-Україна в Жешові?
Скажу коротко, саме в цьому моменті емоційний підхід взяв верх над здоровим глуздом. В політиці така поведінка налаштована на великий ризик поразки в довгостроковій перспективі.
– Знищення пам’ятника вбитим полякам в 1944 році в Гуті Пеняцькій та пам’ятника на військовому кладовищі в Биківні. Як Ви думаєте, хто за цим стоїть?
Будь-який націоналізм з рештою призводить до ненависті до інших народів. Немає значення, де це відбувається. На сьогоднішній день подібні явища ми спостерігаємо по всій Європі. Польща теж не є поодиноким прикладом. Найбільшою бідою є те все ж ситуація, в якій поблажливість держави або середовищ, зацікавлених ескалацією таких явищ, створює невидимий щит над таким варварством.
– Багато поляків виконує функції експертів в Україні. Як и оцінюєте роботу Лешка Бальцеровича, Славомира Новака (Державне агентство автомобільних доріг України) та Войчеха Бальчуна (Укрзалізниця)? Чи Україна готова до «шокової терапії»?
Я переконаний, що досвід наших співвітчизників, про яких Ви згадали, є гарантією результативної діяльності в Україні. Крім того, як держава, ви знаходитесь в добрій ситуації, тому що можете уникнути того негативного досвіду, який спіткав нас в процесі трансформацій.
– Міжнародний валютний фонд вимагає від України підвищення пенсійного віку. Раніше пенсійний вік для жінок становив 55 років, а для чоловіків – 60 років. Збільшення планується до 65 років незалежно від статі. Уряд прем’єра Туска збільшив пенсійний вік для поляків, натомість уряд прем’єра Шидло – знизив. Чи це позитивна зміна для Польщі? Як Ви вважаєте, чи варто чітко виконувати накази МВФ?
Відповідь на це питання не належить до категорії «що подобається» або «на мою думку». Демографічні прогнози для всієї Європи не залишають жодних сумнівів. Якщо не продовжимо час робочої активності через підвищення пенсійного віку, то пенсії будуть дуже низькими, а системи державних фінансів, з великою ймовірністю, можуть впасти. Такі рішення, з політичної точки зору, є дуже важкими, але дії в зворотному напрямку – дуже безвідповідальні.
– Ви входите до складу Комісії до страв Європейського союзу. Для України важливою темою є відміна візового режиму до країн ЄС. Чи це реальна перспектива? Чи ЄС готовий до масової міграції громадян України? Чи ЄС дозволить відкрити кордон перед державою, де відбуваються воєнні дії, які офіційно називають АТО?
В цій області ЄС, безумовно, буде дуже обережний. Думаю, що ми будемо мати справу з поступовим ослабленням візового режиму, так як довгостроковий процес інтеграції України з Європейським Союзом, є в інтересах обох сторін.
– Як Ви оцінюєте подальшу співпрацю Польщі та України?
Не здивую, якщо скажу, що Польща і Україна приречена на співпрацю, тому що від цього буде залежати безпека цих держав і цих народів. В ситуації, коли два сусіди повинні підтримувати одне одного, скажу жартома: було б добре, щоб одне одного любили. І в такому напрямку ми повинні йти!
Розмова з депутатом Пьотрем Чєслінським доводить, що Польща надалі лишається стратегічним партнером України в багатьох напрямках, в тому числі й в євроінтеграції. Непорозуміння в історичних питаннях, маємо надію, в найближчому часі вирішаться і наші держави перейдуть до будови майбутнього, як приязні сусіди та надійні партнери.
