Журналіст народного тижневика «Субота» побував у гостях у Петра Олександровича Савенка – відомого українського вченого у галузі обчислювальної математики та прикладної електродинаміки, автора фундаментальних досліджень у теорії антен та випромінюючих систем, а також людини мистецтва.
– Петре Олександровичу, розкажіть, будь ласка, про себе. Звідки Ви родом? Знаю, що Ви народилися на Житомирщині.
– Саме так. Народився я 22 вересня 1942 року у селі Старий Дорогинь Народицького району Житомирської області. У 1948 році розпочинаю навчання у Стародорогинській школі. Старші класи закінчував у Народицькій середній школі № 1.
– Чи буваєте Ви в рідному селі?
– Буваю щороку. Я дуже люблю свій Старий Дорогинь. Там же в нас, по суті, до Чорнобиля близько. Дружина моя із села Старий Переїзд Овруцького району. Нас розділяв ліс, 17 кілометрів. Ми їздимо на проводи, після Пасхи.
– Після Старого Дорогиня Ви з дружиною одразу переїхали до Львова?
– У 1958 році я вступив у Коростишівське педагогічне училище. Після розподілу з 1961 по 1962 роки працював вчителем фізики та ручної праці Вільшанської середньої школи на Вінниччині. У 1965 році вступив до Львівського державного університету ім. І. Франка на механіко-математичний факультет. Із дружиною одружилися ще студентами. Після закінчення університету я отримав направлення до Академії Наук. Тоді це ще був Фізико-механічний інститут. Але потім з нього виріс наш інститут Прикладних проблем механіки і математики.
– Петре Олександровичу, Ви – людина техніки. Ви – людина точних наук. А ще Ви – художник. От як спеціаліст із точних наук і художник поєдналися в одній людині? Що на Вас вплинуло?
– Коли я вчився у 8-10-х класах у Народицькій школі, я ходив до канцелярського магазину купувати зошити, тощо. Одного разу я зайшов у магазин, і була там картина, написана майстром, точніше, копія картини «Дети, бегущие от грозы». Ця картина настільки мене вразила, що я ходив до цього магазину треба чи не треба. Після цього я почав малювати.
– Скажіть, що найскладніше, коли починаєш писати картину?
– Настрій потрібно мати. Для написання картини потрібно зосередитись, щоб на душі був спокій. Щоб тобі хотілося малювати.
– Чи є у Вас найулюбленіша картина?
– Я їх трохи вже пороздавав. Приїжджають до мене гості, то я дарую.
– Чи були випадки, коли хтось хотів купити картину? Замовити.
– В основному я малюю для себе. Не для заробітку. Для душі.
