У житомирському мікрорайоні «Крошня» діти люблять ходити до «Буратіно». За ім’ям казкового героя відкриваються двері до сучасного, комфортабельного і надзвичайно ошатного дошкільного навчального закладу № 26 м.Житомира. Скрізь багато зелені, квітнуть троянди, шпаківні на деревах та годівниці на підвіконнях, мальовничі роботи художників прикрашають ігрові майданчики. На вулиці чути, як пахне їжею, на мотузках сохне свіжовипрана білизна, а з вікон лине музика, чути веселий спів та сміх дітей. І голос люблячого вихователя, який лишився у професії не просто так. І діти це відчувають…
Не зректися професії, коли вона не входить до списку престижних, високооплачуваних та конкурентоспроможних. Це можливо тоді, коли мотивацією є дещо більше за матеріальне. А найвищу оцінку дають не міністерства та батьки, а діти, які хочуть іти у садок та спілкуватися не лише із друзями, але і з вихователем, який вміє, лишаючись дорослим, стати освітнім провідником для найменшеньких.
Ніна Нарбут очолює дошкільний навчальний заклад № 26, що у місті Житомирі з 1996 року. До того було навчання у Бердичівському педагогічному училищі, У Київському педагогічному інституті ім.М.Горького. Професійно зростала від вихователя у житомирських дошкільних закладах № 40, № 1, № 26. В останньому і відбувся кар’єрний ріст.
Напередодні Дня вихователя та дошкільних працівників завідувач ДНЗ № 26 м.Житомира Ніна Нарбут дала ексклюзивне інтерв’ю для Zhitomir-online.com.
– Ніно Францівно, часто батьки розмірковують над тим, чи варто віддавати своє маля до дитячого садку, і трапляється, коли обирають варіант лишити дитину вдома з кимось із рідних аж до дошкільного віку. На Вашу думку, чи правильним є такий вибір і чи в інтересах дитини він зроблений?
– На моє переконання, дитина розвивається більш гармонічно та всесторонньо, коли все ж відвідує дитячий заклад. Найцінніше – це спілкування із однолітками, адже дітки краще починають говорити, вчаться орієнтуватися у соціумі. І чудово, коли в дошкільному закладі працює широке коло спеціалістів: вихователі, практичний психолог, музичні керівники, інструктори з фізкультури, вчителі-логопеди, дефектологи, медичні працівники. Через гру у дитини вдосконалюються її психічні процеси. Хіба це не чудово? Повірте моєю досвіду, що дитячий садочок – благо і для дитини, і для батьків.
– Хоча інтернет пропонує безліч варіантів підготовки дитини до садочку, та все ж період адаптації може бути плаксивим, болючим та пов’язаним із частими лікарняними листами. На Вашу думку, як можна зробити похід у садочок менш тривожним?
– В першу чергу, батьки повинні набратися терпіння і проявляти турботу і увагу до дитини завжди. Цікавитися її думкою. Я часто раджу батькам гуляти територією садочку і розповідати дитинці, як гарно і цікаво грати тут разом із друзями. Познайомитися із керівником, вихователем, повірте, людське ставлення і доброта зроблять свою справу. В жодному разі не лякати дитину: мовляв, от підеш у садочок, там тебе швидко виховають. Все, дитинка сприйматиме дитячий заклад як загрозу, небезпеку. Потрібно зважати на вікові особливості дитини. І головне, дорослим не панікувати, бути спокійними і доброзичливими. Звісно, усе приходить із часом. Та допомогти дитині легко і з найменшими нервами зробити важливий крок у її життя – наша спільна із батьками задача.
– Очолюваний Вами заклад один з найбільших у місті і знаходиться у мікрорайоні Крошня, який, до речі, швидко розбудовується, та про будівництво нових дитячих закладів ( окрім ДНЗ № 58, який обіцяють відкрити вже цьогоріч, та який не вирішує питання завантаженості крошенських дитсадків) мова не іде. Як витримує максимальне наповнення дитсадок № 26?
– Знаєте, це і справді на сьогодні непросте питання для мікрорайону Крошня. Я б дуже хотіла, аби при будівництві нових житлових комплексів, були враховані і життєво необхідні об’єкти, якими є і дитячі садки. А так, ми маємо на сьогодні 14 груп, які над завантажені. Та якщо ми не можемо змінити ситуацію, ми змінюємо своє до неї ставлення. І робочі ритми дозволяють нам корегувати наші плани, бути гнучкими у прийнятті рішень. Тут я хочу подякувати усім свої колегам, 80 працівникам дитсадочку, які щодня зі мною тримають руку на пульсі основних процесів, які і дозволяють нам рухатися вперед і робити перебування у нашому закладі для діток комфортним.
– До речі, Ви згадали про колектив. Яким він є? Хто поруч із Вами іде професійною стежиною?
– Своїми колегами я задоволена. Це чудовий колектив однодумців, де панує позитивний мікроклімат, атмосфера взаємної довіри, любові до дітей, повага до батьків та колег, порозуміння та співпереживання, в яких народжується творчість і співпраця дорослого і дитини. Ряд педагогів мають вищу кваліфікаційну категорію, 5 – ро з яких мають звання «Старший учитель» та «Вихователь – методист», досягнення нашого колективу відзначені грамотами, дипломами за участь у різноманітних конкурсах та виставках. Педагоги ДНЗ люблять своїх вихованців, добросовісно та відповідально працюють із ними. Найважливіше для вихователя – пізнати дитину, тоді обрана професія стане задоволенням всього життя. Працівники усіх підрозділів: медичного блоку, харчоблоку, пральні, помічники вихователі та ін. відповідально ставляться до своїх службових обов’язків по обслуговуванню та створенню комфортних умов для перебування дітей. І це не просто слова, я люблю людей, яким я можу довіряти як собі. Без довіри гарної справи не зробиш.
– Ми щиро вітаємо Вас та Ваш колектив із професійним святом. Нехай збудуться Ваші найамбітніші плани та задуми. Нехай дитинство буде щасливим і у дитячому садочку, і за його межами. Які слова привітання та вдячності Ви сьогодні хочете сказати Вашим колегам?
– Сучасний вихователь – це надзвичайний ентузіаст, винахідник, який вміє виявляти та розвивати таланти дітей, і я горда тим, що працюю пліч-о – пліч із такими людьми, які до того наділені високоморальними людськими якостями. Тож бажаю щиро усім нам міцного здоров’я, щоденної радості від життя, гідної заробітної плати та удачі в усьому. І не втратити оту жагу до пізнання, яку ми щодня бачимо в очах наших вихованців!
