Ця історія розпочалась 31 січня 2018 року. Пізно ввечері Сергій прийшов зустріти доньку, яка працювала продавцем у маленькому магазинчику, щоб провести її додому. Двері вже зачинили, як тут в них почав грюкати якийсь молодик та вимагати продати йому пляшку пива. Батько відкрив двері, щоб пояснити щось,і… отримав ножа в живіт.
Потім була швидка, реанімація, операція, поліція, пошуки та затримання злочинця. Поліція спрацювала оперативно, хлопець зізнався у скоєному, то ж слідство завершилось швидко. Довше тривав суд, де потерпілий просив пробачення і обіцяв заплатити за лікування та швидко компенсувати завдані ушкодження. Його адвокати доводили, що в обвинувачуваного є сім’я, є гроші і нерухоме майно, яке належить йому особисто, тому проблем з виплатою компенсації не буде.
Потерпілий теж піддався на ці солодкі слова і по суті, простив його, попросивши суд не застосовувати максимальне покарання (від 5 до 8 років позбавлення волі). В підсумку різнику присудили 5 років умовно з відстрочкою на 2 роки з умовою виплати за моральну шкоду 25 тисяч гривень. Але відразу після вироку він всі свої обіцянки забув.
Натомість, у потерпілого стала гостра потребу у проведенні повторної операції, на яку конче необхідні гроші. Він ходив до свого кривдника, до його батьків (мати – гадалка, а батько тримає автобуси для пасажирських перевезень), просив віддати йому гроші. Звертався до суду та виконавчої служби, але грошей отримати не міг.
Адвокати надоумили молодика, що потрібно оформитись на роботу, тоді ці гроші будуть вираховувати із зарплати довго-довго, або взагалі піти в армію. Саме тому, незважаючи на розписку про те, що він зобов’язується заплатити компенсацію протягом трьох місяців, судовий виконавець мусила переписати стягнення на частку від майбутньої заробітної плати, а на запити щодо нерухомого майна приходили відповіді, що такого немає.
Від безвиході, потерпілий прийшов до газети, як останньої інстанції. Він сказав, що якби не потреба в операції, може б він нічого і не вимагав, але зараз йому конче потрібні гроші. А ще сказав, що він вже вдесяте пошкодував, що піддався на вмовляння різника і його адвокатів, і повірив в їхні солодкі обіцянки. Тому ще одним мотивом, чому він прийшов до газети, стало його бажання застерегти інших потерпілих, яким під час суду обіцяють гори золоті, і відразу забувають про обіцянки, коли поблажливий вирок тримають у руках.
P.S. За виконанням умовних покарань у нас стежить новостворена служба пробації, і невиконання судових зобов’язань мало б привести в дію механізм, коли умовний термін замінюється справжнім. Можливо, в службі не знають про цей випадок?..
