Шмирін Сергій Васильович, народився у Сибіру в Іркутській області. У шкільному віці з батьками переїхав до м. Житомира. Зі школи займався спортом — класичною боротьбою, був чемпіоном області. Після школи закінчив ПТУ №17, працював на заводі “Електровимірювач”.
Служити до війська пішов з романтичних міркувань, був у навчальному загоні у Крондштадті, служив безпосередньо у Мурманський області на флоті.
Після служби працював на Житомирському меблевому комбінаті, на взуттєвій фабриці “Крок”, у страховій компанії. Був засновником Житомирської обласної громадської організації “СК Самольот”. У 2010 році балотувався до депутатського корпусу Житомирської міської ради.
Житомирянин Сергій Шмирін (позивний «Боцман») був мобілізований і служив у Бердичівській 26-й артилерійській бригаді, після закінчення мобілізації він залишився на контракт. Помер герой АТО в Харківському госпіталі 25 серпня 2018 року.
«Ми багато пройшли. Було хороше, було погане, але він був товаришем, якого рідко коли знайдеш, – відважним, сміливим, іноді безрозсудливим,- на війні всі такі. В липні 2014-го ми прибули на фронт, під містом Щастя познайомилися. Він був розумним, грамотним, багато що міг підказати і направити. Він колись служив підводником, тому ми його охрестили «Боцманом», – каже товариш по службі Сергій.
«Він був людяним. Він робив армію людяною, він дуже любив людей і пропускав все через себе. Половина хлопців звали його батьком, половина – братом. З 2014 року він виконував завдання, за які багато хто не взявся б. І за це його цінували. Він нехтував собою, він думав про інших, йому говорили:«Займись собою, займись здоров\’ям,», але він так не міг. Тепер я не знаю, як ми без нього. Люди заради нього залишалися служити і підписували контракт. У нашій армії є командири не завжди за посадою чи званням, а за покликом серця, які є взірцем для інших. Таким був і залишиться у пам’яті Сергій Шмирін», – розповіла подруга бійця Олена Худякова.
