Знайомтесь – Гуляс Інна Миколаївна, 1991 року народження, заступник командира артилерійсько-гаубичної батареї з морально-психологічного забезпечення, старший лейтенант, – про це повідомляють в групі Ружинський районний військовий комісаріат у Фейсбук.
Народилася у мальовничому селі Мовчанівка Ружинського району що на Житомирщині. Ще з дитинства росла активною, енергійною, жвавою і навіть бойовою дівчиною. Яка надавала перевагу хлопчачим забавам. У школі більше цікавилась гуманітарними предметами, багато читала книжок про війни, історичні події, захоплювалась географією та художньо-прикладним мистецтвом.
Тоді ще й гадки не було що і їй самій, тендітній сільській дівчинці у своєму життя доведеться взяти до рук зброю і стати на захист своєї Батьківщини та боронити територіальну цілісність України від російської агресії з присмаком так званого «новоросійського сепаратизму».
Під час революції Гідності уважно стежила і переживала за учасників «Майдану», а потім і за подіями на сході України, уже будучи студенткою-магістром Харківського юридичного університету, намагалась усвідомити що відбувається. Тож розуміючи що відбувається не змогла спокійно працювати юристом навіть на престижному і затишному місці у Київському університеті біоресурсів і природокористування. І вже у січні 2015 року, добровільно прийшла до Ружинського віськкомату щоб піти на військову службу. Так Інна в кінці січня потрапила у 4-ту хвилю мобілізації і була направлена в 95 (тоді ще )окрему аеромобільну бригаду . В бригаді була призначена на посаду заступника командира артилерійської батареї з морально-психологічного забезпечення. Через рік прийняла рішення продовжила військову службу і підписала контракт терміном до закінчення особливого періоду. Рішення не було спонтанне, воно було виважене та виношене в нелегких буднях війни та цілком усвідомлене. В міру своїх функціональних обов’язків, доводилось не тільки самій вміло та рішуче виконувати бойові завдання але й особистим прикладом виховувати підлеглих, більшість яких чоловіки різного віку, різних уподобань і характерів, підтримувати їх моральний дух, психологічний стан, здійснювати психокорекцію при психічних напругах, відновлюючи їхню боєздатність в екстремальних умовах було під силу, адже всіх їх об`єднувала одна мета – бажання перемогти.
Великі зусилля та витримку, сміливість та мужність Інна Миколаївна проявила в операціях по визволенню та зачистці населених пунктів які прикривала її артилерія вогнем в районах Бахмута, Краматорська, Авдіївки, Слав`янська. Ці події вже стали героїчним літописом новітньої історії України. Саме там, під Слов`янськом вона і познайомилась із своїм Назарієм, нинішнім чоловіком.
За час служби у 95 окремій десантно-штурмовій бригаді, Інна Миколаївна постійно вдосконалювала свої професійні навики офіцера-виховника, воїна-десантника. На її рахунку 5 стрибків з парашутом та військове звання – старший лейтенант.
За взірцеву службу, мужність та відвагу при виконанні бойових завдань за призначенням в зоні проведення антитерористичної операції, нагороджена відзнакою Президента України – «Учасник АТО».
Та вже літом 2017 року доля внесла щасливу корективу у її подружнє життя і подарувала синочка Іллю, якого вона тепер виховує, перебуваючи у декретній відпустці, щодня поринаючи у спогади про побратимів з якими пройшла нелегкі як для жінки випробування у лихі години цієї жахливої, неоголошеної, гібридної війни під назвою – АТО.
