Директор КП “Житомирводоканал” Андрій Нікітін взяв участь у Міжнародному екологічному форумі, на якому обговорювались проблеми водних ресурсів України. Він розповів про стратегію розвитку підприємства та поділився своїм баченням еколого-економічних проблем використання водних ресурсів, – про це повідомляють в групі Комунальне підприємство “Житомирводоканал” у Фейсбук.
“У нас є стратегія, яку ми реалізовуємо уже більше двох років, за якою ми працюємо.
Багато з того, що було передбачено цією стратегію, ми вже виконали. У нас лишилися найбільш довгострокові проекти, які ми реалізовуватимемо за рахунок коштів Світового банку. Я маю на увазі будівництво очисних споруд води, найбільшої насосної станції, очисних споруд каналізації, 10 кілометрів водопровідних магістральних мереж великого діаметру. Ми можемо сказати, що ми успішні, бо ми будуємо за новими стандартами, за новими технологіями. Усі сучасні найпотужніші бренди, що є в цій галузі, будуть застосовані на наших об’єктах. Ми можемо пишатися цим.
Окрім тих успіхів, які є, ми відчуваємо багато перепон з точки зору державного керування, з точки зору державної політики у сфері галузі водопостачання та водовідведення. Одним із найбільших проблемних факторів є тарифоутворення: воно не є таким, яким воно має бути відповідно до закону, воно не є економічно обґрунтованим. Деяким підприємствам не вдається модернізуватися — вони ледь-ледь виживають, дехто залучає додаткові кошти з місцевих бюджетів, “забираючи” їх з тих коштів, які були призначені для будівництва лікарень, шкіл, садочків, доріг тощо. Інфраструктурна несправедливість у нашій країні дійсно доволі сильно б’є по водоканалах.
У нашій країні, кількість доступної питної води у 3 – 5 разів менша, ніж у європейських країнах, таких, як Великобританія, Німеччина, Франція. І як ставляться там до цієї води, а як ставимося до неї ми? Ви бачите, в якому стані знаходяться наші річки, якого кольору вони набувають, коли приходить тепла погода? Ні, ми не дбаємо про водні ресурси, і я можу відповісти чому. У нас немає компетенції для того, щоб розуміти, що з цим буде в найближчі 10-20 років, у нас немає державного розуміння. Я вже не кажу про державну стратегію поводження з водою.
Ще однією проблемою є відтік кадрів — ми втратили інженерну думку. Зараз ми не усвідомлюємо, що буде у майбутньому, а буде — хаос, будуть зникати річки, буде дорожче очистити воду (поки вона ще є). І на сьогоднішній день ми можемо бачити, що держава не інвестує у сферу розвитку водопостачання і водовідведення.
Водопостачання – це наше сьогодення, водовідведення – це те, що ми будемо пити завтра – а ми не дбаємо про майбутнє. Навіть коли іноземні інвестори, міжнародні фінансові організації приїжджають в Україну і пропонують фінансову допомогу для розвитку галузі, вони кажуть: “Давайте!”, але не можуть повною мірою забезпечити повернення коштів, бо є такі органи як НКРЕКП, який неефективно працює в галузі водопостачання та водовідводу – і в цьому є велика проблема”.
