ЩЕ ВДОСВІТА 71-річний житель селища Білокоровичі Олевського району на Житомирщині вибрався в ліс, щоб назбирати чаги. Настоянка з цього гриба, який найчастіше паразитує на стовбурах берез, застосовується у народній медицині від багатьох недуг. За господарем побіг вірний собака.
Чоловік мав на прикметі кілька «врожайних» місць, проте, щоб дістатися туди, треба поблукати хащами. Зрештою добрів, а коли вже плече обтяжувала повна торбина цілющої чаги і настала пора повертатись додому, перестав упізнавати звичні орієнтири. Зрозумів, що заблукав. На той час він уже добряче змерз і втомився. Через глибокий сніг геть знесилився собака, тому його довелося нести на руках. Сутеніло…
Добре, що у пенсіонера був із собою мобільний телефон, тож зателефонував сусідові й попросив про допомогу. Той відразу викликав поліцейський патруль, із яким на своєму автомобілі також вирушив на пошуки. Слідуючи кожного разу різними маршрутами, вони постійно телефонували заблукалому й повсякчас орієнтували, щоб намагався відшукати вихід до якоїсь широкої дороги чи місця, яке зможе впізнати. Окрім того, правоохоронці увімкнули на службовому автомобілі звуковий сигнал і проблискові маячки, сподіваючись, що їх можна буде почути або розгледіти.
За годину після початку пошукової операції заблукалий із собакою, уже геть знесилений і змерзлий, таки вибрався на узлісся у сусідньому Ємільчинському районі, де його зустріли поліцейські й товариш-сусід. Протягом понад 10 годин поневірянь йому довелося подолати близько 20 кілометрів зимовим лісом.
— Анатолій Юрійович (так звати заблукалого. — Ред.) тримався добре, молодець, не занепадав духом. Це нам дуже допомогло, — розповів потім поліцейський сектору реагування патрульної поліції Сергій Тищенко.
Сам же пенсіонер так прокоментував «оту свою халепу»:
— Треба ж такому було трапитись, щоб збитись зі шляху. Я ніби й звичний до лісу, все життя прожив у цій місцевості… Ще й собачку ледь не занапастив. Нізащо б свого чотирилапого друга не кинув. Чому не телефонував дружині? Не хотів її турбувати, бо вона рознервувалася б так, що довелося б і її рятувати. А я знав, що в біді не залишусь! Спасибі за це сусідові і хлопцям-поліцейським. Не дали старому в лісі замерзнути.
Те, що чоловік не забув зарядити телефон перед дорогою, і врятувало йому життя. Як і те, що того дня мороз був не надто сильний. Удома Анатолія Юрійовича зустріла дружина, яка вже знала про пригоду і заспокоїлась її благополучним закінченням.
