Народний депутат України Юрій Павленко звернувся до Прем’єр-міністра України В. Гройсмана, Міністра внутрішніх справ А. Авакова, Генпрокурора Ю. Луценка та голови СБУ В. Грицака з проханням надати правову оцінку діяльності посадових осіб Баранівських райдержадміністрації, районної ради та міської ради об’єднаної територіальної громади, а також прокурора Новоград-Волинської місцевої прокуратури. Звернення стало наслідком стурбованості народного депутата ситуацією, яка склалася із міжконфесійним протистоянням у місті Баранівка, ініціаторами якого й стали вище вказані керівники міста та району.
10 березня на центральній площі міста Баранівка представники місцевої влади та депутат міської ради від радикальної партії Олега Ляшка Олег Ковальський скликали, так зване, «віче» за участю близько 350 чоловік. У роботі «віча» взяли участь голови райдержадміністрації та райради, баранівський міський голова.
Незважаючи на те, що громада УПЦ вже провела загальні збори релігійної громади за участю 534 прихожан, які підтвердили свою належність до Української Православної Церкви, учасники «віча» організованою колоною вирушили вимагати віддати храм Різдва пресвятої Богородиці Православній церкві України.
Біля храму учасники «віча» побили прихожан, кутовою шліфувальною машиною зрізали двері у церкві. У культовій споруді в цей час перебувало близько 150 віруючих з дітьми.
Внаслідок спроб силового захоплення церкви постраждали настоятель храму протоієрей Роман Клим, схиархимандрит Амфілохій (Волощенко) Свято-Покровського монастиря с. Вільха Романівського району. Під час штурму храму побили монахиню Свято-Покровського монастиря с. Вільха Романівського району Димитрію — матір старшого лейтенанта десантної бригади Івана Пасевича, який загинув в АТО та нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Димитрія нагороджена орденом Матері бійця АТО.
Все це відбувалося в присутності та за бездіяльності прокурора Новоград-Волинської місцевої прокуратури.
У своєму звернені, Юрій Павленко наголошує, що Законами України «Про статус депутатів місцевих рад», «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про місцеві державні адміністрації» не передбачено право посадових осіб органів виконавчої влади та місцевого самоврядування втручатися в діяльність релігійних громад на території України. А стаття 35 Конституції України прямо вказує, що Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави.
«На превеликий жаль це вже не перший випадок втручання органів влади у справи церкви на території Житомирської та інших областей України. Як приклад, можна згадати ганебні обшуки у храмах та помешканнях священнослужителів. Мали місце вказівки посадових осіб Житомирської облдержадміністрації керівникам комунальних підприємств забезпечити участь працівників трудових колективів у зборах біля Свято-Михайлівського собору у місті Житомирі та організованій ході до Свято-Преображенського собору. Працівників галузей культури, освіти, охорони здоров’я змушували підписувати листи-звернення на підтримку «Томосу». Сьогодні ж церкви, котрі вже й так належать до істино українського православ’я, насильно змушують переходити під патронат президентської Православної церкви України. Найбільше ж обурює те, що страждають прихожани — як духовно, так і фізично. Одержима своїми амбіціями, влада в чергове доводить свою байдужість до українців і готова буквально «по головам» іти до своєї цілі. А це не по християнськи», — коментує своє депутатське звернення Юрій Павленко.
«Я вбачаю у діях посадових осіб Баранівської райдержадміністрації, районної ради, Баранівської міськоїрадивтручання в діяльність церкви, тиск на вірян та церковних служителів, спробу розпалювання національної, релігійної ворожнечі та ненависті. Нагадую, що відповідно до українського законодавства та міжнародного права, держава не має права порушувати автономію релігійної спільноти та у будь-який спосіб втручатись у її внутрішні справи. Історія доводить, що демократичні відносини між державою і Церквою, засновані на взаємній повазі та гарантуванні прав на самоврядування Церкви, є основою національної безпеки та суспільного ладу», — резюмував Юрій Павленко.
Додамо, згідно статті 161 Кримінального кодексу України передбачено покарання за порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії.
Так, за умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності або образу почуттів громадян у зв\’язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками, зокрема, релігійних та інших переконань, – поєднаних з насильством, обманом чи погрозами, а також вчинені службовою особою,—караються виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на строк до п\’яти років.
А у випадку якщо такі дії які були вчинені організованою групою осіб або спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки,—караються позбавленням волі на строк від двох до п\’яти років.
