Мова піде про підвісний пішохідний міст через річку Тетерів в житомирському парку ім. Шодуара.
Побудований на висоті 43 метри, утримується металевими вантовими конструкціями на двох пілонах висотою близько 70 метрів. Надійність конструкції може похитнути хіба що рота солдатів, якщо пройде по мосту карбованим стройовим кроком, – про це повідомляють на сайті Moe Misto.ua/
Правда, від часу літ міст трошки занепав і нині вимагає постійного догляду та ремонту, адже був побудований аж в 1982 році і спочатку був частиною спроектованого комплексу Бойової слави, дивлячись на проект якого (в тому числі і в модельному варіанті), закрадається думка, що в Житомирі на початку – середині 80-х років двадцятого століття мали намір побудувати щось на кшталт раю з висячими, що йдуть в небо, мостами з величезними садами і повітряними, немов плаваючими в повітрі, новими житловими масивами. Від цієї запланованої пишноти залишився лише підвісний міст (в народі його називають просто Зарічанський) та монумент Слави.
У 1979 році на стіл Василю Кавуну, який тільки прийшов на посаду першого секретаря обкому Компартії, ліг план будівництва в Житомирі так званого комплексу Бойової слави, який при його реалізації міг би за кілька років перетворити Житомир в один з найбільш процвітаючих міст України. Василь Михайлович, будучи справжнім господарем, зрозумів переваги всієї суті проекту і дав завдання знайти кошти для його реалізації.
По-перше, монумент Слави пропонувалося перенести з Замкової Гори на те місце, де він знаходиться зараз. По-друге, планувалося розбити в Житомирі відразу кілька додаткових парків: 30-річчя Перемоги в районі пам\’ятника-літака біля Чуднівського мосту (до слова, літак-винищувач МіГ-17, що нависає над схилами Мальованської набережної, сам по собі теж раритетний: його подарував нашому місту космонавт Георгій Береговий), а також парк Партизанської слави на іншому березі Тетерева, в районі греблі, якраз навпроти монумента Слави.
І всі ці парки повинні були з\’єднатися пишними підвісними мостами: в парку Гагаріна, з Замкової Гори до парку 30-річчя Перемоги та від монумента Слави, над греблею, до парку Партизанської слави. Останній парк повинен був стати як би продовженням парку ім. Ю. Гагаріна: з лижними зимовими трасами, канатною дорогою, яскраво освітленими алеями, фонтанами.
За парком Партизанської слави, в сторону Зарічан і Бердичівської траси, планувалося зведення нового житлового масиву з багатоповерховими будинками новітньої на той час архітектури. У план також входила реконструкція вже існуючих в Житомирі мостів – Богунського і Бердичівського.
На Житомирському заводі верстатів-автоматів була запущена ціла лінія з випуску вуличних електричних ліхтарів в стилі «ретро», тих, які і до цього дня світять в парку Гагаріна та на Старому і Новому бульварах.
Гроші на реалізацію першої частини такого проекту знайшлися швидко: Радянський Союз готувався до Олімпіади-80 і в прискореному темпі наводилися в належний вигляд старі комунікаційні об\’єкти і будувалися нові.
Під Олімпіаду був реконструйований Бердичівський міст, споруджений монумент Слави на його нинішньому місці, почалася реконструкція парку ім. Ю. Гагаріна, Старого бульвару і, зрозуміло, будівництво першого підвісного моста в парку ім. Ю. Гагаріна.
