30 травня 2019 року перестало битися серце талановитого житомирського поета і письменника Вячеслава Шнайдера, котрий був відомим в середовищі працівників культури і літераторів Житомирщини не лише своєю творчістю, як письменник, але як і живильний “генератор” житомирського літературного життя.
Саме В’ячеслав Шнайдер був ініціатором і постійним організатором і поетичного клубу при літературному музеї м. Житомира і творчих вечорів багатьох житомирських і не лише житомирських поетів і прозаїків. І робив він це не тому, що така діяльність була йому регламентована обов’язками, як працівника літературного музею, а і за велінням серця і впертої непосидючості письменника.
Тож 31 травня 2019 року, щоб попрощатися з В’ячеславом і провести його останню дорогу цього життя, біля його дому, окрім родини і співробітників, зібралися ледь не всі житомирські літератори.
Багато теплих слів і спогадів про В’ячеслава було сказано під час громадянської панахиди його співучнями по Житомирському Педагогічному Інституту ім. Івана Франка та його друзями – житомирськими літераторами: Василем Врублевським, Володимиром Білобровцем, Людмилою Лашкул, Валентином Чепелем та Георгієм Жуковим. А на завершення громадянської панахиди, Вячеслава, в подяку за його, наповнене талановитою творчістю життя, провели оплесками.
Разом з непрошеною сльозою, напрошуються і слова наспівані, колись, Володимиром Висоцьким:
Жартував невпопад і співав він не в такт
І про інше заводив розмову.
Недостатньо його буде нині для нас…
Дійсно, дуже буде не вистачати тебе для нас Славку. Спокою тобі і щасливого життя у світі вічності.
