У селищі Романів на Житомирщині в річці Виспа втопився 10-річний Володимир Пухальський удень 21 червня. З води його дістав сусід-одноліток Максим.
— Того дня у нас із дружиною була річниця свадьби, — розповідає 41-річний Олександр Пухальський, батько загиблого хлопця. Запрошує до хати. Просторий коридор встелений іграшками. Ними щойно гралася 12-річна Вероніка, старша сестра Володі. — Дружина прала, я пішов у магазин купити торт, м\’яса трохи. Володя катався на велосипеді з друзями по вулиці. А потім поїхав на річку. Нам нічого не сказав.
Хлопця без нагляду батьки на річку не пускали, бо не вмів плавати.
— Водив його купатися лише там, де мілко. А він пішов із боку дамби. Там глибоко і плити слизькі, — додає Пухальський.
Трагедія сталася на очах товариша Володі — 9-річного Андрія Карпінського.
— Він послизнувся на плиті й упав у річку. На воді вопше не тримався, — говорить Андрій Карпінський. — Я був із бабушкою на другому березі, коли це сталося.
Володимира з води витяг сусід 10-річний Максим.
— Ми Максіма самого на річку не пускаємо. Але того дня він просився, спека була. То мати й відпустила. Плавав у іншому боці, аж хтось із хлопців його гукнув: “Максім, йди сюди, бо Вова топиться”. Одразу кинувся рятувати, — розповідає баба хлопця 83-річна Олена Ухріменко. — Додому Максім прийшов в істериці. Казав: “Бабо, я його зловив за ногу. Пробували відкачати, але безрезультатно”. На другий день онук заслаб. Будемо в лікарню вести, бо в дитини сильна психологічна травма.
Дорослих на березі не було. Володимира намагалися реанімувати діти.
У дворі Пухальських — дитячий будиночок на підвищенні. Олександр веде нас до нього.
Володимир Пухальський із селища Романів на Житомирщині не вмів плавати. Потонув, коли пішов на річку без відома батьків
— Я побудував цю халабуду десь місяць тому. Найбільше Вовчику подобалося майструвати. Міг узяти молотка, гвозді та якісь палки до купи збивати. Боявся, щоб не впав звідти. Беріг від одного, а сталося інше, — на очах чоловіка виступають сльози.
Дорогою від річки зустрічаю місцеву 42-річну Альону Наумчук.
— Через бетонну плиту на річці часті трагедії, — говорить Альона. — Кілька років тому випускник втопився, потім мужчина зламав хребта. Зараз він на інвалідному візку. І цього потонулого хлопчика шкода. Привітний був, світлий. Сім\’я в нього — чудова. Матір медсестрою працює, батько на заробітки в Польщу їздить. За дітьми гарно дбали.
Восени Володимир мав іти до четвертого класу.
