Хоча річниця вшанування радянських та українських вояків, які віддавали свій “інтернаціональний” борг на чужих землях, пройшла вчора, до так званого “чорного тюльпана”, що у Житомирі на Новому Бульварі всеодно раз у раз підходять люди.
Журналіст сайту Житомир-Онлайн побачив під знаменитим пам\’ятником “Братам, загиблим в Афгані” – роботи талановитого житомирського скульптора Олега Чудовського, багато живих квітів…
Ми довго не розуміли, за ЩО і НАВІЩО полягли наші хлопці у далекому Афгані, але тепер все ясно: вони воювали, щоб ми були незалежною і самостійною потужною країною без “зовнішнього управління”, як у нас соромливо називають окупацію з тарифним, медичним та демографічним геноцидом українців.
Мріють крилами з туману лебеді рожеві,
Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.
Заглядає в шибку казка сивими очима,
Материнська добра ласка в неї за плечима.
Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,
Не пущу тебе колиску синову гойдати.
Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,
Опустіться, тихі зорі, синові під вії.
Темряву тривожили криками півні,
Танцювали лебеді в хаті на стіні,
Лопотіли крилати і рожевим пір’ям,
Лоскотали марево золотим сузір’ям.
Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Виростуть з тобою приспані тривоги.
У хмельні смеркання мавки чорноброві
Ждатимуть твоєї ніжності й любові.
Будуть тебе кликать у сади зелені
Хлопців чорночубих диво-наречені.
Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.
За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.
І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі.
Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
