Авторизація
Імя користувача :
Пароль :
Відновити пароль!
Через карантин у Житомирі переноситься прийом документів до 1-х класів
Через карантин у Житомирі переноситься прийом документів до 1-х класів

Прийом переноситься до кінця...

  • Через карантин у Житомирі переноситься прийом документів до 1-х класів
    Через карантин у Житомирі переноситься прийом документів до 1-х класів

    Прийом переноситься до кінця...

  • Заява колективу інфекційного відділення про спільне звільнення з роботи -
    Заява колективу інфекційного відділення про спільне звільнення з роботи - "ніж у спину" житомиряна ...

    Працівники лікарні, якщо у вас...

  • Бизнесмен Буткевич закупает необходимое в больницы Житомирской области на 14 млн грн
    Бизнесмен Буткевич закупает необходимое в больницы Житомирской области на 14 млн грн

    "Пержанская рудная компания", которая входит...

  • У Житомирі мотоцикл на величезній швидкості влетів у стовп: момент потрапив на відео
    У Житомирі мотоцикл на величезній швидкості влетів у стовп: момент потрапив на відео

    У Житомирі водій мотоцикла на...

Новини
РАНІШЕ  -  БАНДЕРА! НУ, А ТЕПЕР – В'ЯТРОВИЧ?
РАНІШЕ - БАНДЕРА! НУ, А ТЕПЕР – В'ЯТРОВИЧ?
2 березня 2020
Минулого тижня , 27 лютого, до Житомира приїздив Володимир В’ятрович. Колишній директор Українського Інституту національної памяті (УІНП), а нині – народний депутат України, прибув до нашого міста зі змістовною та насиченою програмою. Зустрічі із журналістами, виступ на телебаченні, ознайомлення із цікавими та визначними місцями Житомира - все, як завжди, коли житомиряни радо зустрічають шанованих гостей. У Житомирі Володимир В’ятрович бував зрідка, а в часи свого керівництва Інститутом національної пам’яті до Житомирщини В.М.В’ятрович так і не доїхав. Тепер от, вже у якості нардепа, відомий в Україні політик завітав і до столиці поліського краю.

Звісно, найбільше запитань, адресованих Володимиру В’ятровичу під час перебування у Житомирі, стосувалися його діяльності на посаді директора УІНП, як справді знакової урядової установи, що змогла здійснити, попри спротив та складнощі ситуації в Україні, низку епохальних і знакових перетворень.

За словами Володимира В’ятровича, Український Інститут національної пам’яті був створений з метою «подолання стереотипів та міфів, сформованих радянською пропагандою, відкриття таємних архівів репресивних і партійних органів СРСР, збереження пам’яті про трагічні та героїчні сторінки боротьби за свободу та гідність людини, критичне осмислення минулого».

Подібні завдання вирішували і країни Східної Європи, які , після розпаду «соціалістичного табору», активно прощалися зі спадщиною тоталітарного минулого.

Найбільш привабливим прикладом діяльності у сфері збереження та відтворення «національної пам’яті» для України був Польський Інститут національної пам’яті. Варто зауважити і підкреслити, що наші західні сусіди підійшли до створення свого Інституту національної пам’яті дуже відповідально. Для порівняння, можемо взяти лише два показники.

У Польщі у складі Інституту національної памяті працює біля 2-х тисяч працівників. Річний бюджет такої установи – 74 мільйони євро. В Україні у найкращі часи , коли УІНП був у епіцентрі всезагальної суспільної уваги, у його штаті працювало 64 працівників, а річний бюджет коливався на рівні 5-7 мільйонів гривень. Порівняння, як бачимо, разючі, але завдання, які постали перед УІНП на чолі із В.М.В’ятровичем, були стратегічно важливі, бо Україна тоді мала якнайшвидше приступити до виконання настанов Майдану. До того ж, держава , яка взяла курс на євроінтеграцію, змушена була воювати із агресором на сході своєї території.

Однак, попри війну з Росією, попри втрату частини свого економічного потенціалу, Україна змушена була виконати своє «домашнє завдання», яке полягало у найшвидшому прощанні із комуністичним минулим. «Декомунізація» - найперший пункт, який поставив директор УІНП Володимир Вятрович після свого призначення у 2014-му році.

Особливість такого завдання полягала у тому, що «декомунізацію» в Україні варто було розпочинати набагато раніше, як це свого часу зробили у Польщі, Чехії, Литві. Зі спадщиною «радянського комунізму» там розпрощалися ще у 90-х роках минулого століття. Окрім того, як зазначає Володимир Вятрович, коріння «комунізації» в Україні були куди глибші і міцніші, аніж, наприклад, у Польщі чи країнах Балтії.

Перший етап «декомунізації» в Україні проходив стихійно і не міг бути переможно-успішним у перші роки незалежності України, бо при владі упродовж 90-х років були представники колишньої комуністичної влади. Після «помаранчевої революції» , у 2006-2007 роках, «декомунізація» не встигла набрати ходи і мала дуже половинчаті результати. І лише у 2014-му році Україна та українці стали набагато активніше, швидше і радикальніше прощатися із радянськими міфами, із символами комуністичної влади. Тому упродовж двох-трьох років в Україні було вжито системних заходів задля перейменування топонімічних назв, як одного із важливих завдань розпочатої роботи із «декомунізації» суспільства.

Чи можна вважати проведену роботу і низку заходів із «декомунізації» успішними? Чому Володимира В’ятровича звільнили у 2019-му році із посади директора УІНП? Чи варто продовжувати активно розпочатий у 2014-2017 роках процес із «декомунізації» в Україні сьогодні? Ці та інші запитання житомиряни задавали В.М.В’ятровичу найчастіше. Слід визнати, що відповіді, які Володимир В’ятрович давав у житомирських аудиторіях та студіях, були красномовними, цікавими і відвертими. За його словами, невеликому колективові однодумців, яких директор УІНП у 2014-му році швидко і майже по військовому мобілізував до роботи, вдалося багато. За участі УІНП по іншому, по сучасному , а головне – продуктивніше, запрацювали новостворений Український культурний фонд, Державна агенція з питань кінематографії, Інститут книги в Україні. В освітній, мистецький, ідеологічний простори були внесені для показу, вивчення осмислення та збереження у товщі національної пам’яті раніше забуті дати, події, факти та цілі періоди української історії. Особливо багато таких «білих плям» було у ХХ столітті. Колишній директор Інституту філософії України, нині вже покійний вчений (наш земляк-житомирянин) Мирослав Попович влучно назвав той час «Кривавим століттям». І УІНП під керівництвом Володимира В’ятровича зробив дуже багато для того, аби сучасне та майбутні покоління українців знали про радянсько-комуністичну епоху в Україні основні підсумки її діяльності.

Володимир В’ятрович був не просто директором УІНП. Він по суті перетворився у знамено і символ розпочатої в Україні «декомунізації». Він був основним двигуном і найбільшим каталізатором процесу реанімації національної пам’яті, хоча чималонедоречностей, а іноді й помилок, допущених у ході процесу «декомунізації», приписують також йому – Володимиру В’ятровичу. У Житомирі, на конкретних фактах, які мешканці міста адресували колишньому директору УІНП, він розповідав, яким чином деформувалися, а іноді й зовсім зводилися до цілковитого абсурду, певні завдання у сфері національної памяті українського суспільства. Мова йшла про редколегію видання «Реабілітовані історією», яка у Житомирі з невідомих причин була по суті ліквідованою у 2015-му році. Володимиру Вятровичу довелося почути запитанняі щодо надмірного захоплення хвилею топонімічних змін під егідою проголошеної декомунізації. Звісно, він визнавав помилки, прорахунки, і так звані «перегини», які найбільшою мірою виникали у ході безпосереднього «реформаторства» на місцях.

І все ж таки, Володимир Вятрович під час відвідин Житомира неодноразово висловлювався про те, що «декомунізація», як один із магістральних напрямків роботи УІНП, була конче потрібною і витребуваним завданням для України. До речі, Російська Федерація, яка розпочала у 2014-му році агресію проти України, допомогла українцям збагнути і переконатися у тому, що радянсько-комуністична «спадщина» повинна отримати свою всебічну оцінку усіма жителями сучасної України. Директор (тепер вже колишній) УІНП Володимир Вятрович, який доклав неймовірних зусиль у процес знищення радянських міфів, став ворогом, ренегатом, зрадником для багатьох ворогів України, для тих, хто й досі вважає українців «європейськими сиротами», а нашу державу Україну – випадковим курйозом. Таке у нашій історії вже траплялося, коли українцям розказували про «зради» і «злочини» Івана Мазепи, Симона Петлюри чи Степана Бандери. Тепер до цього ряду може потрапити і Володимир Вятрович. І очевидно, що – цілком заслужено! Бо ж, зрештою – нам своє робить!

РАНІШЕ  -  БАНДЕРА! НУ, А ТЕПЕР – В'ЯТРОВИЧ?

РАНІШЕ  -  БАНДЕРА! НУ, А ТЕПЕР – В'ЯТРОВИЧ?

РАНІШЕ  -  БАНДЕРА! НУ, А ТЕПЕР – В'ЯТРОВИЧ?

РАНІШЕ  -  БАНДЕРА! НУ, А ТЕПЕР – В'ЯТРОВИЧ?


РАНІШЕ  -  БАНДЕРА! НУ, А ТЕПЕР – В'ЯТРОВИЧ?

РАНІШЕ  -  БАНДЕРА! НУ, А ТЕПЕР – В'ЯТРОВИЧ?

РАНІШЕ  -  БАНДЕРА! НУ, А ТЕПЕР – В'ЯТРОВИЧ?

РАНІШЕ  -  БАНДЕРА! НУ, А ТЕПЕР – В'ЯТРОВИЧ?

РАНІШЕ  -  БАНДЕРА! НУ, А ТЕПЕР – В'ЯТРОВИЧ?

РАНІШЕ  -  БАНДЕРА! НУ, А ТЕПЕР – В'ЯТРОВИЧ?

РАНІШЕ  -  БАНДЕРА! НУ, А ТЕПЕР – В'ЯТРОВИЧ?

РАНІШЕ  -  БАНДЕРА! НУ, А ТЕПЕР – В'ЯТРОВИЧ?

РАНІШЕ  -  БАНДЕРА! НУ, А ТЕПЕР – В'ЯТРОВИЧ?

РАНІШЕ  -  БАНДЕРА! НУ, А ТЕПЕР – В'ЯТРОВИЧ?

РАНІШЕ  -  БАНДЕРА! НУ, А ТЕПЕР – В'ЯТРОВИЧ?

РАНІШЕ  -  БАНДЕРА! НУ, А ТЕПЕР – В'ЯТРОВИЧ?

РАНІШЕ  -  БАНДЕРА! НУ, А ТЕПЕР – В'ЯТРОВИЧ?

РАНІШЕ  -  БАНДЕРА! НУ, А ТЕПЕР – В'ЯТРОВИЧ?

РАНІШЕ  -  БАНДЕРА! НУ, А ТЕПЕР – В'ЯТРОВИЧ?


Автор статті: Віктор Герант

На головну сторінку

«    Березень 2020    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031 
Новини