Те, про що нас попереджали і те, що у першу чергу прогнозували під час запровадження карантину, вже сталося. Якщо спалаху пандемії у Житомирі поки що не відбулося, а громаду міста поки що найбільше бентежить кількість земляків, які прибувають до Житомира із-за кордону, то інші прояви та наслідки карантину вже сьогодні дають про себе знати. У першу чергу – це злидні і відсутність елементарно потрібних коштів для виживання. Хтось казав про «подушку із грошима», яку має кожна чи майже кожна сім ‘я. Виявляється, багато сімей мають такі «подушки», але грошей у них вистачає аж раптом на сім-десять днів. Аби підтвердити сказане конкретними прикладами, говоримо про сім’ю житомирянки Мар’яни Ш., яка живе у сімейному гуртожитку колишнього заводу «Хімволокно». Живе із сім’єю: із чоловіком та п’ятьма дітьми. Разом із сім’єю Мар’яни живе ще й її мати. Звісно ж, на початку нашої розмови виринуло питання про те, як восьмеро осіб вміщаються у кімнатці гуртожитку. Але і це, виявляється не проблема. «Головне питання сьогоднішнього дня – як прогодувати таку сім’ю, – каже Маряна. – Щодня треба готувати дванадцятилітрову кастрюлю з борщем, супом чи кашею, – продовжує жінка. Так само щодня сім’я зїдає три буханці хліба. І це при тому, що усі продукти, які потрібні для приготування найпростіших страв (а це картопля, морква, буряк) сьогодні неабияк здорожчали. Кажуть, що карантин впливає на вартість продуктів у всіх магазинах. Але ж головне питання при цьому – де брати гроші? Тієї суми грошей ( 1 тисяч 700 гривень і 860 гривень), які я отримала на наймолодшу дитину та по догляду за дитиною до трьох років, вистачило на перший тиждень карантину. Чоловік, який працює на Євроголді, був на лікарняному. А ось тепер, коли вийшов на роботу, його разом із усім підприємством відравляють у двотижневу відпустку. Грошей, чи дадуть, чи й ні. А їсти всі хочуть, хоча б двічі на день. Я не кажу вже там про м\’ясо чи ковбасу, але вермішелі в хату треба купити. Молока дітвора також хоче. Вони ж сьогодні цілий день вдома і що ти скажеш, коли дитина тягнеться до куска хліба.
Після такого монологу матері п’ятьох дітей, яка щохвилини думає про те, де роздобути їжу, згадуються всілякі розмови про те, які пільги влада запровадила для підприємців, згадуються 26 чи 28 мільйонів гривень, які влада Житомира виділила на приготування лікарень до можливого спалаху коронавірусної інфекції . Навколо таких приготувань і очікувань у Житомирі сьогодні повно розмов, проте ніхто, або майже ніхто, не згадує про сім’ї, які опинились на грані голоду. Мар’яна пробувала шукати підтримки в органах влади, але її звернення до мерії Житомира поки що не увінчалися нічим. Наприклад, у розмові із секретарем міської ради багатодітна мама почула, що місто зараз опинилося у морі проблем, що розпочалося прибирання, робиться тотальна дезинфекція міської території (де це і про що це?) і на це потрібні великі кошти. Мар’яна каже, що «по телефону їй сказали і порадили збирати документи», щоб отримати від міськради аж 500(!) гривень. «Ну й наостанок, начальниця із міськради, – зізнається Мар’яна, – сказала про те, щоб я, як мама, більше самостійно думала, як прогодувати дітей.»
Що тут скажеш? Ні Мар’яна, ні її чоловік, які, як бачимо, живуть аж надто скромно, не очікували на таку біду чи халепу, у яку потрапило не тільки місто Житомир, але й уся Україна. А запасів чи збережень, як то кажуть, «на чорний день» у багатодітних сім’ях при нинішніх достатках зробити неможливо. Тому й опинилася сьогодні Мар’яна із дітьми та сім’єю на межі голоду. І де чекати чи шукати допомоги, вона (після звернень до влади) вже й не знає. До речі, депутатів Житомирської міськради, які обиралися у мікрорайоні Польової, Мар’яна не знає, бо нічого ніколи не чула про їх діяльність. Більше року тому, коли жінка змушена була лягати до лікарні на операцію, а грошей на ліки також не вистачало, тисячу гривень у якості допомоги, надав депутат Максим Манухін.
Поки що Мар’яна шукає і чекає допомоги від небайдужих людей, ми звертаємось до житомирян і пропонуємо допомогти багатодітній мамі хоча б мінімальною сумою грошей. Як кажуть, хто скільки зможе. Для цього і розміщуємо № картки Ощадбанку 5167 4901 9486 3354 (картка Маряни). Заздалегідь дякуємо небайдужим людям. І нехай біда, горе та злидні обминають нас дуже здалеку.
