Здається, це найстаріший будинок у Житомирі. Він знаходиться біля вулиці Леха Качинського (раніше Чуднівська, пізніше – Івана Черняховського). Колишні келії єзуїтського монастиря, чи кляштора, якщо хочете, пам\’ятають років і багато облич.
Спочатку монастир, потім в\’язниця (про неї писав сам Володимир Короленко), в якій тримали учасників польського повстання проти Російської імперії. В\’язницею ці келії були досить довго – від російського царизму до радянського режиму. В цих камерах сиділи деякі герої творів житомирського письменника Валерія Шевчука (“Середохрестя”), потім різні державні і комунальні установи, навіть друкарня “Полісся”, а зараз – просто руїни…
Мабуть, це один із найбільш яскравих символів Житомира, про який мало хто знає, і якого ніхто не пропагує…
